Розділ 7. Пікове навантаження

Наступного дня о другій зелене світло зникло першим.

До того демонстрація йшла саме так, як Лея відпрацьовувала останні три місяці. Центральний павільйон був заповнений: студенти стояли між стендами, родини займали складні лави, представники міських служб тримали на колінах програми. Під скляним дахом було задушливо, хоча вентиляційні руни гули на повну силу.

За столом комісії сиділи професор Берн, двоє інженерів Академії та пані Една Тарен із Міського бюро ефірної інфраструктури. Невисока жінка в сірому костюмі не робила нотаток, доки не бачила чогось вартого чорнила. Лея знала це, бо спостерігала за трьома попередніми виступами.

Орлан стояв у другому ряду. Поруч із ним Мірена обмахувалася програмою, Теса тримала тітку Селіну за лікоть, не дозволяючи пробратися ближче до столу. Даміан мав прийти після публічної дискусії чароправників, і поки що його місце біля Корена лишалося порожнім.

Лея поклала долоні на край стенда.

— Чинна міська мережа добре працює в нормальному режимі, — почала вона. — Проблеми виникають, коли пошкодження змушує оператора вибирати, яку частину району тимчасово залишити без живлення. Мій вузол не скасовує цей вибір. Він дає мережі час зробити його без аварійного обвалу.

Вона ввімкнула перший контур. Під ковпаком запалав мідний розподільник, на вертикальній схемі засвітилися три умовні райони: транспортна лінія, освітлення та зв’язок.

— Зараз усі споживачі отримують однакове навантаження. Імітуємо пошкодження основної магістралі.

Лея повернула перемикач. Червона риска перекреслила центральну лінію, потік ефіру перейшов на першу й другу резервні дуги. Світло на схемі на мить потьмянішало, потім відновилося.

У залі зашепотілися. Пані Тарен зробила першу нотатку.

Лея показала пріоритетне живлення, ручне відведення надлишку й повернення системи до нормального режиму. Відповіла на запитання про зношення міді, вартість вузла й час налаштування. Її голос звучав рівно. Пальці рухалися за знайомою послідовністю, наче в павільйоні не було двох сотень людей.

Біля входу з’явився Даміан. Він тихо став поряд із Кореном, зустрівся з нею поглядом і ледь підняв програму замість привітання.

Лея перейшла до останньої частини.

— Тепер система отримає два послідовні пошкодження під час пікового навантаження. Така ситуація можлива ввечері, коли транспорт і міське освітлення одночасно споживають найбільше заряду.

Професор Берн подав знак технікові. Додатковий накопичувач під’єднали до стенда. Стрілка навантаження рушила вгору: шістдесят відсотків, сімдесят п’ять, дев’яносто.

Лея відключила першу лінію. Перша резервна дуга прийняла потік, друга поділила його. Коли стрілка дійшла до дев’яноста п’яти відсотків, вона ввела друге пошкодження.

Третя дуга не засвітилася.

Дві десятих секунди були майже непомітні людському оку, але Лея чекала саме на них. Камінь лишався темним довше. Стрілка торкнулася червоної риски. Потім третя дуга спалахнула одразу на повну силу.

Система мала вирівнятися.

Замість цього світло на схемі мигнуло. Після перемикання основний розподільник повернув частину імпульсу до другої дуги, ніби досі вважав третю неактивною. Накопичувач прийняв надлишок, віддав його назад і за тонкою скляною стінкою вкрився білими прожилками.

Лея потягнулася до ручного скидання.

— Усім відійти від стенда, — сказала вона.

Голос не був гучним, однак професор Берн уже підвівся. Технік відчинив захисну хвіртку. Лея натиснула важіль. Цього разу він пішов донизу легко.

Залізний контур загудів. На мить здалося, що надлишок відведено: стрілка впала до вісімдесяти. Тоді третя дуга віддала запізнілий залишок.

Під ковпаком клацнуло. Захисне скло стало молочно-білим, відсікаючи випромінювання. Павільйонна магістраль розпізнала стрибок і вимкнула секцію.

Над стендами погасли світильники. Зупинилися вентилятори. Десь праворуч дзенькнула металева рамка, хтось у натовпі скрикнув. Аварійні смуги вздовж підлоги загорілися зеленим, позначаючи виходи.

— Спокійно, — голос професора Берна прокотився павільйоном. — Захист спрацював. Виходимо через північні двері, без поспіху.

Лея не рушила. Крізь молочний ковпак було видно тільки тьмяний обрис накопичувача. Біля основи підіймався тонкий дим.

Технік схопив її за плече.

— Варен, від стенда.

— Треба переконатися, що відведення закрите.

— Загальна магістраль відсікла живлення. Виходьте.

Вона дозволила відвести себе. Натовп уже рухався до дверей. Мати шукала її, піднімаючись навшпиньки, Орлан прокладав до стенда дорогу, але його зупинив охоронець. Даміан не намагався пройти проти потоку. Він стояв біля виходу й показував людям на вільний прохід, доки останні ряди не опинилися надворі.

На подвір’ї було прохолодно. Лея зняла рукавички. На правій долоні відбився вологий край тканини.

— Ти ціла? — Мірена торкнулася її щік, плечей, рук, перевіряючи все одразу.

— Так. Мам, усе гаразд.