Розділ 5. Світло старого срібла

Запитала не мати й навіть не тітка Селіна.

Увечері перед офіційним відкриттям родина зібралася в невеликій їдальні гостьового корпусу. Там було вісім столів, білені стіни й вікна на внутрішній двір, де студенти ще розвішували паперові ліхтарі. Мірена замовила вечерю на всіх, а потім хвилин десять переконувала кухаря, що шість тарілок картопляної запіканки не повинні коштувати як сім тільки тому, що сьома «входить у святковий набір».

Лея сиділа між Даміаном і Тесою. Портфель стояв біля її ноги. Вона не випускала його з поля зору, хоча навряд чи хтось планував викрасти дипломні креслення разом із родинною реліквією Вейрів.

— А перстень де? — спитав Орлан.

Він різав запіканку й дивився не на доньку, а на Даміана.

Розмови за столом стихли. Ровен перестав пояснювати Ірмі — яка приєдналася до вечері на Міренине запрошення, — чому в польовому накопичувачі не можна міняти срібний шов мідним. Тітка Селіна опустила виделку.

Лея нахилилася по портфель, але Даміан торкнувся її зап’ястка під столом.

— Можна не зараз, — сказав він так тихо, що почула тільки вона.

Вона подивилася на його руку. Він не стискав пальців, лише зупинив рух, залишаючи рішення їй.

— Я хочу зараз, — відповіла Лея.

У цих словах було більше впертості, ніж упевненості. Даміан відпустив її. Вона дістала синю скриньку й поставила між тарілками.

Мірена вдихнула. Теса прикрила усмішку келихом із морсом.

— Ми чекали на спокійний момент, — пояснила Лея. — Перстень треба налаштувати.

— Адель Вейр? — Орлан упізнав знак на кришці.

— Моя бабуся, — підтвердив Даміан.

Батько повільно відклав ніж.

— Це серйозна річ.

— Символічна, — сказав Даміан. — Юридичної сили не має. Лея знає всі властивості й може відмовитися.

— Я не відмовляюся, — озвалася вона раніше, ніж Орлан устиг відповісти за неї.

Батькові брови зійшлися. Він глянув на Мірену, але та вже підсунулася ближче до скриньки.

Тітка Селіна пересунула свічник, щоб краще бачити. Ірма під столом штовхнула Ровена черевиком, коли той потягнувся ближче з професійної цікавості.

Даміан відчинив скриньку й поклав її на долоню. У теплому світлі їдальні камінь здавався майже безбарвним.

— Потрібно торкнутися обідка разом, — пояснив він. — Налаштування триває кілька секунд. Може стати теплим.

— Ти вже це казав.

— Кажу ще раз при свідках.

Лея простягнула ліву руку. Даміан підніс перстень до її пальців і на мить завмер, дивлячись їй в очі.

Вона кивнула.

Перстень торкнувся пальця. Спершу срібло було прохолодним, потім під внутрішніми рунами прокотилося тепло. Даміан накрив камінь великим пальцем, а Лея торкнулася обідка.

Медовий камінь спалахнув.

Густе золотаве світло залило край столу — надто яскраве для такого маленького артефакта. Срібні руни відбилися на пальцях Даміана й ковзнули тонкими лініями по Леїній шкірі. Свічки поруч зблідли.

Хміль у клітці невдоволено заворушився.

— Ого, — сказала Теса.

Даміан прибрав руку. Світло зменшилося, лишившись під каменем рівною теплою іскрою. На його обличчі вперше від вокзалу не було підготовленої реакції.

— Так і мало бути? — спитала Лея.

— Налаштування відбулося правильно.

— Я питала не про правильність.

Він провів пальцем по краю скриньки.

— Резонанс вищий за середній.

— Значно вищий, — буркнув Орлан.

Мірена дивилася на перстень так, ніби отримала особисте підтвердження всіх материнських надій, і Лея майже бачила, як у її голові до креслярської дошки й Ровена додається зовсім інше майбутнє — столичне, влаштоване, схвалене старим сріблом.

— Це нічого не пророкує, — сказала Лея.

— Звісно. Я все розумію, — погодилася мати з тією доброзичливістю, яка означала протилежне.

Даміан підняв келих.

— Моя тітка мала ще сильніший резонанс із партнером по конторі. Та вони працювали через різні кімнати, щоб не сваритися.

Напруга за столом послабилася. Корен, який прийшов пізніше з додатковими перепустками, попросив повторити історію про тітку й отримав від Даміана погляд, що обіцяв окрему розмову.

Лея поворухнула пальцями. Перстень сидів точно, хоча його ніхто не припасовував. Срібло більше не гріло, та вага відчувалася постійно.

— Чому він одразу підійшов? — запитав Ровен.

— Контур змінює діаметр у межах двох розмірів, — пояснила Лея. — Срібло працює не як звичайний метал, а як…

Вона зупинилася — Даміан усміхався.

— Що?

— Нічого. Просто ти пояснюєш власні заручини як лабораторну роботу.