Цифровий щит і погляд крізь лінзи

Перед самою зустріччю Макс зустрівся з Яною в машині неподалік від набережної. Коли він розповів їй про свій фінансовий маневр і план пограбувати Систему, дівчина спочатку сильно злякалася. Її карі очі округлилися від такої зухвалості.

— Ти збожеволів, Максе! — пригнічено вигукнула вона, міцно вхопившись за торпеду Тойоти. — Вкрасти гроші в Харона? Ніхто навіть не думав про таке! Його транзакції захищені кровним кодом. Якщо Гільдія дізнається, нас розірвуть на шматки!

— Гільдія тримається на його грошах, Яно, — спокійно відповів Макс, поправляючи срібний кулон на шиї, який надійно ховав їх від потойбічного ока батька. — Якщо ми заберемо ресурси, код додатка просто зависне. Твій Харон стане звичайним безпорадним привидом у мережі.

Яна довго дивилася на нього, важко дихаючи, але невимушена хімія та абсолютна довіра, що спалахнули між ними на Замковій горі, взяли своє. Вона рішуче кивнула.

— Добре... — вона закусила губу. — Якщо ми це робимо, я допоможу хакерам обійти перший рівень захисту. Я знаю внутрішню структуру Гільдії та алгоритми, за якими Харон розподіляє гонорари між координаторами. Без цього ваші комп'ютерники навіть не проб'ють головний шлюз.

Рівно об одинадцятій ранку вони зайшли в офіс «Цифрового щита» на Подолі. Замість похмурого підвалу на них чекав стильний, сучасний опенспейс із панорамними вікнами. Проте їх провели в ізольовану кімнату в глибині, де не було камер, а на столах височіли гігантські монітори найновіших моделей.

Їхнім провідним хакером виявилася мила, мініатюрна дівчина в круглих окулярах на ім'я Аліса. Вона була вдягнена у величезне худі з логотипом якоїсь кіберспортивної команди, а її неслухняне волосся було зібране у два кумедні хвостики. Щойно Макс переступив поріг кімнати, Аліса буквально не зводила з нього очей. Його висока постать, філософський спокій та якась ледь відчутна, хижа чоловіча сила Старшого Інженера миттєво заворожили дівчину-айтішницю.

— При... привіт, — збентежено проковтнула вона, швидко поправляючи окуляри на носі й густо рум'яніючи, коли Макс сів навпроти неї. Вона перебирала пальцями по клавіатурі, але її погляд постійно повертався до його обличчя. — Це ви... скинули той аномальний шматок коду? Я ніколи нічого подібного не бачила. Це не стандартне шифрування, це якась... органічна архітектура.

Яна миттєво помітила цей зацікавлений погляд Аліси. Між напарниками знову промайнула та сама невимушена, ревнива іскра. Яна демонстративно сіла ближче до Макса, поклавши руку на спинку його стільця, і суворо кашлянула:

— Менше слів, дівчино. У нас обмаль часу. Підключайте свій сканер. Я підкажу, куди вводити ключові запити для обходу фінансового шлюзу.

Аліса злякано кліпнула, швидко кивнула й почала вбивати команди. Макс підключив свій телефон через спеціальний кабель. Хакери запустили глибоке сканування коду додатка Charon. Delivery.

Протягом двадцяти хвилин на гігантських моніторах Аліси з божевільною швидкістю миготіли мільярди рядків зелених символів. Дівчина в окулярах працювала як заведена, періодично кидаючи на Макса солодкі, захоплені погляди. Раптом її пальці завмерли над клавіатурою, а очі за лінзами округлилися від подиву.

— Ого... Знайшла! — вигукнула вона, вказуючи на екран. — Дивіться, за кожною фінансовою трансляцією та оновленням цього вашого додатка стоїть реальна, чітка фізична адреса в Києві. Це не хмарний сервер. Це один конкретний потужний дата-центр. Він розташований... зачекайте, зараз пропишу повний шлях і зламаю їхній баланс, щоб вивести гроші на ваші рахунки...

Аліса впевнено натиснула клавішу Enter, намагаючись проникнути крізь цифровий захист Харона на тій самій фізичній адресі.

У ту ж секунду в кімнаті згасло світло.

Повітря миттєво прорізав знайомий Максу, солодкуватий сморід свіжої крові та озону. Старовинна монета в кишені Макса люто завібрувала, попри захист кулона — Харон відчув, що його фінансове серце намагаються пограбувати.

— Що відбувається з напругою?! — злякано писнула Аліса, міцно вчепившись руками в край столу й інстинктивно тулячись ближче до Макса.

Екрани гігантських моніторів раптово замиготіли криваво-червоним світлом додатка Харона. Але це було не просто зображення. Зсередини моніторів почувся низький, злий і цинічний сміх Віталія, який дублювався страшним підземним хрускотом. Пластикові корпуси комп'ютерів прямо на їхніх очах почали плавитися й стікати гарячими краплями на стіл від шаленого містичного перевантаження. Екрани покрилися глибокими тріщинами, з яких повалив густий чорний дим, а матриці плавилися, наче свічки, під дією нелюдської потойбічної енергії. Прадавня магія Контуру випалювала цифрові плати хакерів.

— Геть від столу! — крикнув Макс, блискавично хапаючи Алісу за плечі й буквально відкидаючи її разом із кріслом назад, у безпечний куток кімнати.

Яна в цей момент уже перехопила рунічний ланцюг, готуючись захищатися від прориву тіней, які ластівками вилітали з палаючих системних блоків. Фізичний захист Харона виявився смертоносним для звичайного білого світу технологій.