Цифровий слід

Макс прокинувся близько полудня. Сон освіжив думки, а філософський прагматизм остаточно витіснив залишки емоцій. Його план порятунку та помсти вимагав ресурсів. Батько-Харон роками збирав життєву силу міста, конвертуючи її у мільйони на рахунках Гільдії. На балансі додатка Charon. Delivery світилися величезні суми. Макс розумів: найкращий спосіб знекровити цифрового бога — це вкрасти його гроші. Але для цього потрібно було знайти те, що зазвичай не залишає відбитків у білому світі — цифровий слід додатка.

Він сів за ноутбук, міцно стискаючи кулон на шиї, який надійно блокував будь-яку паранормальну активність навколо його квартири. Звичайні пошукові системи тут були безсилі. Максу потрібні були люди, які вміють копати набагато глибше, ніж пересічні програмісти. Ті, хто працює на межі закону й заглядає в найтемніші куточки даркнету.

Він почав шукати відомі хакерські контори в місті. Київ ховав десятки тіньових айті-організацій, але Максу потрібні були найкращі — ті, хто спеціалізувався на зламі зашифрованих блокчейн-мереж та пошуку прихованих серверів. За дві години аналізу закритих форумів він нарешті знайшов те, що шукав.

Організація називалася «Цифровий щит», але за легальною вивіскою аудиту кібербезпеки на Подолі ховалися топові хакери столиці. Вони бралися за найважчі й найдорожчі замовлення, не ставлячи зайвих запитань.

Макс зв'язався з ними через анонімний месенджер, скинувши скріншот коду з напівзаблокованого додатка Харона як наживку. Відповідь прийшла за п'ять хвилин. Код додатка, що поєднував у собі прадавню містику та сучасне шифрування, миттєво зацікавив хакерів своїй унікальністю.

Вони домовилися за зустріч на завтра на одинадцяту ранку в їхньому закритому офісі. Макс закрив ноутбук і відкинувся на спинку стільця. Перший крок його плану було зроблено. Тепер у нього з'явився шанс не просто зламати систему батька, а забрати в нього головну зброю — фінансовий контроль над виворотом Києва.