Остання воля Галі

Макс рішуче сів на водійське сидіння Тойоти, поклав пожовклий пакунок на коліна й заблокував двері. Смартфон на панелі приладів продовжував люто вібрувати, вимагаючи негайно прийняти сьоме замовлення, але хлопець навіть не глянув на екран.

— Завдання почекає, — твердо відрізав він, зустрічаючи занепокоєний погляд Яни. — Мій «коханий татусь» уже знає, що я не хлопчик на побігеньках. Зачекає.

Пальці Макса швидко розірвали стару пожовклу марлю та мотузку. Всередині виявився невеликий блокнот у старій тканинній палітурці, складений учетверо аркуш паперу та щось загорнуте в оксамитову ганчірку. Макс розгорнув аркуш. Рівний, злегка тремтливий почерк його покійної бабусі Галі миттєво повернув його в дитинство.

«Мій любий Максимку. Якщо ти читаєш цей лист, це означає дві речі: мене вже немає поруч, а твій батько все ж таки знайшов тебе і втягнув у свою криваву Систему.

Я знаю, що він розповів тобі свою версію історії. Віталій завжди вмів красиво брехати й маніпулювати людьми. Він скаже, що став жертвою обставин або шляхетним архітектором нового світу. Не вір йому, синку. Твій батько завжди був егоїстом і циніком. Двадцять шість років тому він не просто оцифрував Контур — він навмисно приніс у жертву твою маму Олену, щоб підживити свої сервери її чистою життєвою силою.

Він хотів забрати й тебе, новонародженого, щоб зробити своїм вічним бездушним провідником у нашому світі. Ми з твоєю мамою зрозуміли це занадто пізно. У ту страшну ніч, коли вона гинула під Байковим, вона встигла передати тебе мені. Я тікала з квартири на Бульварно-Кудрявській крізь підвали, під кулями його переляканих слуг. Я змінила нам прізвища, обірвала всі зв'язки з ріднею, навіть із сестрою Марійкою, щоб він не вирахував нас через родинний Контур. Я віддала все життя, щоб ти виріс звичайною, доброю людиною, а не потворою, на яку перетворився твій батько».

Макс відчув, як усередині все стиснулося від німої люті. Його філософський прагматизм остаточно кристалізувався в одне бажання — знищити Харона. Батько не просто виграв у цифрову гру, він побудував свій бізнес на кістках власної дружини й зламав життя всьому роду.

Він дочитав останні рядки листа:

«Він думає, що контролює кожен твій крок через кровну монету Гільдії. Але твоя мама встигла забрати з його першої лабораторії дещо важливе. Подарунок для тебе. Загорни його в оксамит. Цей кулон належав першим інженерам Києва. Твій батько не має на нього жодного впливу. Поки він на тобі — Харон сліпий і глухий. Використай його, синку. Закінчи цю війну. З любов'ю, бабуся Галя».

Макс обережно розгорнув оксамитову тканину. На його долоню впав важкий, старовинний кулон із темного, майже чорного срібла у формі замкової щілини, всередині якої ледь помітно тліла маленька золота іскра.

Щойно хлопець одягнув ланцюжок із кулоном на шию, у салоні Тойоти раптово зникла потойбічна напруга. Смарагдовий вогонь монети в його кишені миттєво згас і став звичайним холодним залізом. Мобільний телефон на панелі припинив вібрувати, а криваво-зелений інтерфейс додатка Харона змінився на звичайне головне меню з пропущеними дзвінками.

Харон більше не бачив і не чув свого Старшого Інженера. Цифровий бог Києва офіційно втратив контроль над сином.

Яна, яка сиділа поруч і затамувала подих під час читання, повільно видихнула й подивилася на Макса з диким захватом.
— Твій телефон... він повністю чистий від сигналу Гільдії, — прошепотіла вона, торкаючись пальцями чорного срібла кулона на його шиї. — Харон зараз у паніці шукає тебе по всьому Контуру міста, але для нього ти просто випарувався.

Макс спокійно сховав лист у кишеню куртки, завів двигун Тойоти й подивився на напарницю своїм філософським, але тепер смертоносним поглядом. Хімія між ними в цій раптовій, завойованій свободі спалахнула з новою силою.
— Тепер ми граємо за моїми правилами, Яно, — тихо сказав він, вмикаючи передачу. — Я розповім тобі свій справжній план. Ми їдемо ламати сервери мого батька.