Глава 40

Діма з Олею приємно посиділи в кафе, і змогли скуштувати безліч різноманітних страв. Через достаток їжі, виставленої на столі, тепер вже точно не захочеться їсти в найближчий час.

Подія в машині, пробудило в Олі звірячий апетит. Ну, також дало про себе знати невелике хвилювання. Здалося, що ще мить, Діма не стримається і між ними відбудеться близькість. Олі представлявся цей романтичний момент в більш затишній обстановці, ніж в салоні автомобіля. Цікаво, якби не робітники, він зупинився б? З кожним разом самовладання у нього зменшується. Не варто провокувати його, інакше все трапиться не кращим чином.

Оля спостерігала за Дімою, і він не здавався вибитим з колії. Навпаки, поводився, як зазвичай. Посміхався, жартував і не робив спроб поговорити про недавню подію. Гаразд. Немає сенсу надумувати собі зайві думки, по суті нічого не сталося і переживати нема про що.

Перед тим, як покинути кафе, пара обговорила організацію майбутнього весілля. Діма подбав про важливі нюанси, пов'язані з вибором місця проведення церемонії. Вдалося домовитися з керівництвом РАГСу про те, щоб укладення шлюбу відбулося в конкретну дату. Давнє знайомство зіграло важливу роль, тому питання було вирішено швидко.

Не планувалося запрошувати велику кількість гостей, через що список обмежився лише найближчими людьми.

Відзначати подію збиралися в будинку Дмитра, відмовившись від відвідування ресторану. Зайву увагу привертати не хотілося, та й затишна сімейна атмосфера набагато краще. Найняли фахівців, які займуться декоруванням приміщення. Буде багато квітів, здатних створити казковий антураж, змінивши інтер'єр зі строгим дизайном.

Оля обрала сукню з відкритими плечима. Корсет розшитий бісером і камінням, пишна гіпюрова спідниця прикрашена мереживними аплікаціями, і, звичайно ж, додається довга біла фата. З прикрас одягне кулон у вигляді сердечка на ланцюжку, що символізує любов до Діми. І це почуття дівчина хоче пронести через роки.

Дні йшли своєю чергою, причому досить-таки швидкою. Оля не помітила, як на календарі красувалася та сама довгоочікувана дата, що означає початок нового життя з коханою людиною. Так, вона, дійсно, полюбила Діму. Нехай деякі моменти все ще турбують Олю, але вони не можуть завадити їй вийти заміж. Завжди поруч виявляється наречений, який без п'яти хвилин стане законним чоловіком – її чоловіком. Коли він тримає в своїх обіймах, страхи відступають, приходить впевненість у перемозі над проблемами. З ним вона відчуває себе, як за кам'яною стіною, яку ніхто не в змозі пробити, навіть нав'язливе минуле.

– Сподіваюся, зі мною Діма забуде Світлану. Залишить у спогадах, і ми зможемо рухатися разом тільки вперед. - Прошепотіла Оля, стоячи перед дзеркалом у своїй кімнаті.

Дівчина повністю одягнена, з красивим макіяжем, високою зачіскою, з хвилюванням чекала, коли за нею приїде замовлений лімузин. Діма не поскупився ні на що, хоч Оля всіляко намагалася відмовити від зайвих витрат. Вона була дочкою багатих батьків, але якось шикувати не звикла. Гаразд, надто пізно сперечатися. Потрібно насолоджуватися кожною хвилинкою, щоб потім згадувати про миті щастя.

– Мила моя, йдемо. Машина під'їхала. Пора. - Уривчасто промовила Римма Іванівна, змахуючи сльози з очей. - Повірити не можу, скоро заберуть тебе. Ось так настав час відлітати з рідного гніздечка. Почнуться нові турботи, забудеш про мене зовсім.

– Мамочко, я ж не їду в іншу країну. Півгодини їзди і я знову тут. - Пригорнула до себе Оля маму, яка не перестаючи роняла сльози. - Ні про тебе, ні про тата забувати не збираюся. Так що чекай скоро в гості.

Дами обнялися і вийшли в хол, де від нетерпіння ходив туди-сюди Анатолій Павлович. Зітхнув з полегшенням, коли дочка з дружиною з'явилися.

– Давайте швидше, потім будете обмінюватися обіймами. Вже лімузин під'їхав, а ми досі тут. – Чоловік супроводив своїх дівчат до машини. Водій відчинив дверцята і всі троє розмістилися у салоні.

Ось ще мить і лімузин їхав у бік Рагсу.

Під'їхавши до входу будівлі, наречена і її батьки вийшли з автомобіля, потім зайшли всередину приміщення. Вони опинилися у величезному залі, де вже були присутні люди.

Оля обвела поглядом, намагаючись відшукати знайоме обличчя, але не змогла. Раптом увагу привернув високий широкоплечий чоловік, одягнений в чорний костюм з такого ж кольору краваткою. Він стояв у центрі залу і невідривно дивився на Олю з напівусміхом. Його очі ... їх вона впізнає серед тисячі. У цій синяві читалося непідробне захоплення, що призначалося нареченій. Потім у погляді відбилися теплота, ніжність, які відчувалися ніби щось матеріальне.

Перед Олею стояв Діма. Біле волосся акуратно підстрижено, з бородою наречений вважав за краще розпрощатися, і тепер виглядав значно молодше. Начебто нічого особливого не сталося, а склалося враження, немов незнайома людина скоро стане чоловіком Олі.

Хто б міг подумати, що він виявиться настільки імпозантним. Не дивно, чому дівчата вішалися на нього. Що ж, їй дістався чоловік не тільки хороший за характером, так ще й необділений привабливістю.

– Що ж, тепер при поцілунках борода лоскотати не буде. - Подумки засміялась Оля.

Діма підійшов до нареченої і запропонував руку. Дівчина без зволікання положила свою долоню, і вони разом пройшли в наступний зал, де чекав реєстратор.

Родичі увійшли слідом.

Послідувала вступна промова, і періодично наречена з нареченим щиро відповідали на питання.

– Потрібно підкріпити рішення клятвою. Повторюйте, будь ласка за мною. – Промовила жінка-реєстратор.

– Я, Соболєв Дмитро Олександрович, беру тебе в законні дружини. Обіцяю любити і захищати. Допомагати і вберігати від негараздів. Клянуся завжди зберігати вірність. – Вимовив вголос Діма.

– Я, Барська Ольга Анатоліївна, беру тебе в законні чоловіки. Буду любити, розуміти, поважати, залишатися поруч у важку хвилину. Клянуся залишатися вірною. – Озвучила Оля.