Залізничні пристрасті

Розділ 7. "Свята" галичанка в "не святих" Черкасах

Щойно Яра ступила з порогів тролейбуса №10 на бруківку Соборної площі, її одразу ж огорнула особлива, майже нічна атмосфера центру Черкас. Листопадовий вечір, що вже повністю опустився на місто, надав знайомим будівлям зовсім іншого вигляду. Офіційні, монументальні споруди, що оточували площу, як-от велична будівля Черкаської обласної державної адміністрації, яка вдень виглядала сірою та суворою, тепер, у світлі численних ліхтарів, набувала якогось особливого, привабливого вигляду. Її широкі сходи та колони, що підпирали важкі портики, відкидали довгі, драматичні тіні, додаючи загадковість. 

Площа, викладена великими сірими та червонувато-коричневими плитками, що створювали геометричні візерунки, тепер виглядала темнішою, але водночас таємничішою під світлом вуличних ліхтарів.
Вдалині, за будівлею облради, ледь виднілися високі сосни, що розгойдувалися на вітрі, створюючи ефект живої стіни, що приховувала таємниці міста. У центрі площі співав свій тихий гімн фонтан, його вода, підсвічена кольоровими вогнями, грайливо звивалася навколо великої сфери з червоного граніту, що стояла в центрі. Це був оазис спокою та краси серед міського шуму. Навколо, вздовж широких проспектів, горіли вивіски магазинів та кафе, створюючи ланцюжок яскравих вогнів, що контрастували з темним небом. Архітектура міста, з її сумішшю радянської монументальності та деінде проблисків старовинної забудови, була по-своєму самобутньою та колоритною. У повітрі витав запах вогкості, осіннього листя та легкий аромат кави з найближчої кав'ярні. Це була неперевершена естетика вечірніх Черкас, що розкривалася перед Ярою у всій своїй красі. 
Ярина озирнулася, шукаючи знайомі обличчя, і її погляд одразу ж зупинився на двох чоловічих постатях, що стояли біля фонтану. 

Сергій, як завжди, виглядав невимушено та впевнено. На ньому була чорна куртка, що лише підкреслювала його міцну статуру, звичайні джинси, що сиділи ідеально, і чорні зимові кросівки. Його постава була розслабленою, але водночас сповненою якоїсь внутрішньої сили. Поруч з ним стояв Юрій. На ньому була синя куртка, яка була йому завеликою, і через це висіла на ньому, як на тремпелі, роблячи його ще більш мізерним і непривабливим, ніж він був у дизелі.
Сергій одразу помітив Яру, його обличчя осяяла посмішка, і він зробив крок назустріч.
— Привіт, гуцулочка! — радісно вигукнув він, його голос пролунав над площею, сповнений щирого ентузіазму та якоїсь дивної, майже дитячої безпосередності, що так контрастувала з його дорослою зовнішністю. Він простягнув руку, і Яра відчула тепло його долоні.
Яра всміхнулася. 

— Привітик. Взагалі, не гуцулка, а галичанка, але то пусте. Нехай так. Тож... Як ся маєте? — її голос звучав м'яко, з легкою втомою, але в ньому вже відчувалася радість.
— Та все потихеньку. Як вихідні минули? Що там у місті лева цікавого? Як там ваша свята Галичина? До церкви ходила, певно? — мовив Сергій з легкою ноткою насмішки, але в його погляді не було зловтіхи, лише грайливість.
— Хех, ти не повіриш. От буквально в неділю зранку була з родиною в костьолі, — відповіла Яра, відчуваючи, як легкий рум'янець знову розливається по її щоках.
Сергій повернувся до Юрія, який стояв поруч, похнюпившись, і, здавалося, ще більше злився з темрявою вечора. 

— От бачиш, Юр? Я ж казав, що ці західнячки геть поголівно святі. А ти ще не вірив.
— Не те, що би святі. Але є певні родинні традиції. Щось на кшталт звички, яка поєднує сім'ю, — відповіла на цей жартівливий закид Яра, намагаючись пояснити свої традиції.
— Ну це зрозуміло. Та я і жартував певною мірою. Тож... Що взагалі розповіси? — Сергій знову повернув увагу до Яри, його погляд випромінював цікавість.
— А що цікавить? — Яра відчула, як її втома відступає, поступаючись місцем азарту розмови.
— Хм... Ти мені тако скажи... Як це таку порядну галицьку панянку... У вас же так кажуть? От. То як таку порядну галицьку панянку занесло в наші пропащі Черкаси? Це ж друга Троєщина! Ну або Оболонь. Розумієш? — Сергій знову посміхнувся своєю лисячою посмішкою, і в його голосі прозвучало хитре, ледь помітне випробування.
Яра на мить задумалася, здивована таким порівнянням. 

— Ну чому ж? Як на мене, місто непогане... Затишне, красиве... Та й релігійні споруди є. Музеї присутні. Культурні заходи є можливість відвідувати. Де б то воно пропаще? — вона відчувала потребу захистити місто, в якому їй довелося жити.
— От ти в якому районі живеш? — Сергій, здавалося, насолоджувався її реакцією.
— ПЗР... — відповіла Яра.
Сергій театрально закотив очі. 

— Тю. І ти кажеш "не пропаще"... Чайок бачила? 
Яра здивовано нахилила голову. 

— Так ПЗР ж не біля Дніпра...
Сергій засміявся, а Юрій, що досі стояв мовчазний, нарешті ледь помітно ворухнувся.

— Не ті чайки... Ох... Скажімо так. Так називають кур'єрів, які доставляють дещо заборонене... — пояснив Сергій, знизавши плечима.
Яра широко розплющила очі. 

— А... Стоп. Серйозно?
— Ага. Не бачила? — Сергій, здавалося, був щиро здивований її наївністю.
— Та якось на очі не потрапляли... — Яра відчула легкий холодок.
— ...Ну я скажу, тобі ще пощастило. Південно-Західний є взагалі по собі районом таким спальним. Будинки, магазинчики, Ярославський ринок... Все таке домашнє... От занесло б тебе на Хімпас...
— Куди? — уточнила Яра.
— Хім.Селище. Район такий. Від твого, власне, не те щоб і дуже далеко. Але там такій порядній було б не вельми спокійно. Про район Д взагалі мовчу. Але, певен, тебе туди не занесе... Дай вгадаю, ти тусуєшся лише в себе на районі, і в центрі? Ну і біля універу. Вгадав? — Сергій знову дивився на неї з тією ж хитрою усмішкою.
— Ну загалом так... Ще до Дніпра періодично ходжу... І в парк... — відповіла Яра, трохи збентежена його спостережливістю.
— "Сосновий бір"? — уточнив Сергій.
— Ага... — підтвердила Яра.
— Оце б не радив, — холодно мовив Юрій, нарешті подавши голос, немов відчуваючи, що треба і собі вставити своїх кілька слів, поки про нього не забули остаточно.
Сергій повернувся до нього, легке роздратування промайнуло в його погляді. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше