Частина друга Розділ 6

Чоловік, з якого б світу він не походив, завжди обіцяє більше, ніж може виконати. Не врахував Рамір сторонніх сил, не влаштував свою жінку у повній безпеці. 
А ще будь-який чоловік завжди готовий скористатися слушним моментом і отримати нарешті своє. Слушний момент Раміру забезпечив зовсім не напад гвинтограва, а гормон адреналін, що захлеснув його вайдорі. 
Надлишок адреналіну часто породжує в організмі сексуальне збудження, особливо коли людина усвідомлює, що загроза вже минула. Так і сталося з Ертіною. Те, чого Раміртан міг очікувати роками, завяки прильоту гвинтограва трапилось цього вечора. Вони кохалися як шалені, забувши про їжу і сон, і про Раміртанів похід, результатами якого він зовсім не пишався, адже нічого так і не досяг. У цей вечір на першому місці опинилися потреби тіла, настільки сильні, наскільки можна собі уявити. Або не можна. Бо Валя ніколи і не уявляла, що здатна так сильно бажати чоловіка. І не будь кого, а саме Раміртана Са Гара, який обманом притягнув її у цей світ, і якого вона покохала, забувши про все. От такі примхи долі!
Поснули вони тільки під ранок, втомлені і щасливі до нестями. І нічого дивного, що наступного дня Рамір нікуди не пішов.
Ертіну він заспокоїв, пояснивши, що гвинтограв найближчим часом навряд чи повернеться, - візитери переконалися, що тут все зруйновано, а машина тепер потребує ремонту. Чи є у військових інші гвинтограви Рамір не знав, але припустив, що якби були, то вони з'явилися би тут набагато раніше. 
З огляду на те, що у місті знайшовся цілий фургон з харчами, їжу економити він більше не вважав за потрібне, тому забив кролицю і влаштував для себе і Ертіни справжнє весілля. М'яса вони в той день наїлися досхочу, а вночі знову кохалися, вгамовуючи свою пристрасть.

***

Про справи першою згадала Ертіна і стала вимагати від чоловіка повного звіту про похід. Рамір розказав все як було. Майже. Про зруйновані квартали, повалені дерева, відсутність транспорту. Тільки про жахливий сморід змовчав, але вона сама здогадалася.
— Місто мертве? Люди загинули під завалами, а рятувати не було кому? Так?
 І тоді його прорвало: 
— Тільки околиці, там де мешкали такі як я. Землетрус стався до початку денного відліку часу, коли всім заборонено виходити з дому. Гуртожитки п'ятої і шостої каст на цей час замикають. У багатьох просто не було шансу врятуватися. Ще й будівлі виявилися зовсім хлипкими. В Першому і Другому місті майже всі встояли, а в Третьому розвалилися вщент, так само як і тут, у нас. Чому, Ертіно? Чому вони виявилися по різному збудованими? Адже Дракон мав би подбати про всіх однаково! В чому сенс загибелі такої кількості народу?
ВІдповіді він не чекав, а продовжував розмірковувати:
— Я от все думаю, чому на Вільну Землю переселяються переважно високі касти, чому нижчих залишають тут? Адже серед них є немало кваліфікованих робітників. Воно зрозуміло, що на Вільній Землі виробництва автоматизовані, вони не потребують багато працівників, але ж і людей не можна залишати напризволяще! Тим більше на новій планеті стільки вільного місця! Ще й кажуть, врожаї хороші, а тут усі голодують. Ніхто не відправляє сюди а ні крихти їжі. Незрозуміло чому, адже Ворота на повернення всеодно працюють вхолосту!
— Голодними керувати легше, а мертві не повстануть проти влади, - зітхнула Валя-Ертіна у відповідь на його роздуми. - А у ворогів ваших як? Вони теж когось залишають?
— Ні, кажуть, тільки охорону біля Воріт.
— Навіщо?
— Від нас, Ертіно. Бо Дракон пообіцяв, коли завершиться перехід в колонію, відкрити наші Ворота на доступ до всіх таріонських островів. Всі Вільні, хто залишиться, матимуть змогу переселитися куди забажають. 
— Ти ба, хитрожопе яке! Чужі землі захопити хоче! - обурилася Валя-Ертіна. 
Раміртан від тих слів аж зіщулився. Хіба можна так про Дракона? Нерозумна! Не уявляє чим це загрожує. Добре що хоч ніхто  тут її не чує.
Рамір спішно поміняв тему і розповів про пошуки Гелії та Еліль, про фонтан, який добре запам'ятав і від якого мав намір продовжити свій шлях.
— То чого ти баришся? - здивувалася Валентина. - А раптом їм потрібна допомога?

***