Епізод 15: Демон проти демона

   Чоловік витягнув меча і противники кинулись на зустріч один одному. Саша замахнувся для удару, та не встигла зброя торкнутися тіла демона, як той розрубав його кігтями.

"Я знав що простим мечем не нашкодити демону, проте він його так просто зруйнував"– думав відступаючи герой: "Тоді прийдеться бути серйозним". "Виклик демонічного меча"

-Так ти у нас чарівник?– звернувся демон,– Боюсь, боюсь. Нападай давай!

"Ілюзія двійників" > "Блискавичний крок" > "Вогонь Іфрита" – двійники відволікали тварюку, поки сам чоловік оббіг противника і, в момент наблизившись до спини, запхав меча в спину ворогові, після чого той вибухнув. Саша вже хотів йти назад, та коли курява розвіялась, за спини долинув голос: І це все на що ти здатен?

Саша розвернув голову, як його тіло пробили кігті демона.

-Ти мене розчарував!– із цими словами противник відкинув чарівника.

Ледь тримаючись на ногах після приземлення чоловік викрикнув: "Інферно"…

   Сотні монстрів наближались до поселення, коли зв спини з’явився струмінь темного світла і почав розширюватись, знищуючи усе живе на своєму шляху. Чудовиська, яких не зачепила атака розвернулись, але після того як світло зникло побачили лише кристали душ. Чи оплакували вони друзів, чи думали над тим, як добре, що вони вціліли, невідомо. Проте стояли вони і дивилися в даль, поки не долинув крик вожака бісів і всі помчали так, ніби нічого не трапилось.

-Ти вбив моїх товаришів. За це ти поплатишся!– говорив демон підводячись на ногу. Техніка мисливця стала сильнішою, але такому ворогові вона тільки спопелила половину тіла, після чого той відновив кінцівки за пару хвилин і весь цей час наш герой не міг і поворухнутися після удару противника.

-Дивна в тебе логіка. Самі ж прийшли моїх близьких вбити. Я просто зробив хід на випередження.

-Ти краще думай що будеш робити, а то зараз приб’ю.– підвівся демон.

-Не переживай так за…

   Нападник підстрибнув і за мить опинився перед героєм.  "Стальна шкура" – встиг захиститися Саша. "Розсічення" – вдарив демон лапою в обличчя і відкинув чоловіка на десяток метрів, який дорогою вирвав з корінням декілька молодих дерев. Атака ворога була слабша ніж в Максима, але через його швидкість мисливець не встигав блокувати удари, його тіло витримало це, але ще так раз і захист спаде. Саша стріпував бруд і гілки, а сам тим часом слідкував звідки ж будуть нападати: “Ззаду? Спереду? Може збоку чи зверху? Тепер я розумію як себе відчував троль в нашій битві”. Коли з під землі з’явилися лапи, схопили чоловіка за ноги і потягнули вниз. Саша опинився по пояс у землі, коли перед ним вискочив демон: Неочікувано, чи не так? "Розсі…"

"Молот грому" – вдарив мисливець монстра і за рахунок віддачі вискочив з під землі: Занадто передбачувано, хе-хе.

“Привіт-привіт, бачу ти трохи зайнятий, та можна я тебе відволічу на хвилю?” – почув в голові Саша знайомий голос. Проігнорувавши його мисливець підбіг до демона, в надії відрубати голову, поки той паралізований: "Карусель смерті".

За секунду, до того як меч торкнувся голови, демон заблокував атаку і пожертвувавши руками захистив голову. Саша не розумів чому противник так швидко зміг рухатись, але було не до роздумів, адже руки вже відновились, а це означало, що бій от-от продовжиться. Їхня боротьба тривала з пів години. За цей час чоловік перепробував усе, що міг, але на тілі опонента не залишилося ні єдиної царапини. Він розумів, що сили дуже скоро покинуть його і якщо до того часу він не переможе, то помре. Після ще однієї невдалої атаки Саша вивихнув руку, його енергії не вистачить ні для захисту, ні для відступу, а на нього летів повний сил демон, коли раптом: "Параліч" – чоловік не міг і ворухнутися, а ворог прямісінько в повітрі застиг і впав обличчям в землю.

“Ти такий проблемний хлопчисько” – знов почув голос Марії Олександр – “А якби я не допомогла? Ти ж би ласти склеїв!”

“Теж мені велика помічниця, це ж через тебе і твою мітку вони тут”.

“Ну не зовсім, мітка то моя, але це мені наказала зробити господарка, я не могла відмовитись. Та і не переживай ти так, якщо б на тобі і не було мітки, то в найблищому селі є наша точка переносу армії і все рівно це місто було б знищене”.

“Точка переносу? Чекай, ти хочеш сказати, що ви відправили свою армію в ріні точки королівства, щоб партизанськими військами знищити постачання ресурсів армії і підірвати довіру до неї?!”

“Може і так, а можливо ні, тобі і так зараз не до цього! Хочеш дізнатись, як здолати цього монстра?”

“Вибору і так немає, оскільки вже врятувала то розказуй”.

“Так ось. Ти чудово знаєш чим демони відрізняються від пекельних тварин. З самого початку звірі мали душу, яка була змінена темною енергією. В той час як демони з самого початку є скупченням темної енергії, це створіння без душі”.

“Взагалі то не знав. Зачекай, але ж з них також при смерті випадають білі камені душі!”

“Хіба? Це не кристали душі, це біла енергія, яку вони витягують із людей, під час вбивства. Частково вона імітує душу і демони з великою кількістю цієї мани можуть навіть розвиватись і еволюціонувати, як я, однак це не душа. Так от, тепер уяви, що буде, якщо зібрану демоном енергію штучно заключити в оболонку темної енергії нашої господарки, як у випадку з тваринами”.

“Він получить великі запаси енергії, а також більшу силу, швидкість і регенерацію, при цьому залишаючись на тому самому рівні! Тепер зрозуміло, чому він має такі слабкі вміння, але при цьому такий сильний”.

“Прямісінько у ціль. Щоби здолати його тобі спочатку необхідно знищити кристал, а тоді він вже стане вразливим”.

“Все це прекрасно, але давай, розказуй де мені його шукати. Я вже цьому покидькові все тіло перерубав!”

“Я тобі по добрій волі вирішила допомогти, а ти… Жах, ти ще гірший за демона, хоча нам цього і треба”.