Цицеррія спала настільки міцно й безтурботно, що її довгі пухкі вії кидали м'які тіні на бліде обличчя, яке здавалося абсолютно порцеляновим, немов витончена лялька ручної роботи.
Едуард продовжував сидіти в смарагдовому кріслі, не зводячи очей із кожного її тендітного рухливого дихання. Її губи злегка розтулилися, і в цей момент вона нагадувала дитину, яка нарешті поринула в сон без жодних турбот і тривог. Він на мить стис щелепу, згадавши, скільки часу минуло — вона звикла спати в цій кімнаті вже цілих три роки, зовсім одна на цьому великому ліжку, де не було нікого, крім її власної самотності.
Повільно й непомітно він нахилився ближче, заворожено спостерігаючи за нею, доки її вії не здригнулися. Цицеррія повільно розплющила очі й окинула поглядом напівтемну кімнату, перш ніж натрапити поглядом на нього. Вона піднялася на ліжку, прислухаючись до власних відчуттів.
— Щось не так? — тихо запитала вона, дивлячись йому просто в очі.
Він не одразу знайшов що відповісти, продовжуючи мовчки вивчати її обличчя, а потім лише сухо кинув:
— Ні, все гаразд.
Едуард різко піднявся і присів на край ліжка біля неї. Його погляд затримався на її очах — глибоких і чистих, немов морська блакить, що переливається на сонці під час штилю.
Вона не стала продовжувати розмову, мовчки лягла назад на подушку, повернулася обличчям до вікна і застигла в тиші. А він усе сидів поруч, люто борючись із самим собою та не розуміючи, чому його не відпускає це дивне, незрозуміле тяжіння до неї.
— Скажи... я можу піти на кухню? — раптом тихо озвалася вона, не повертаючи голови.
— Навіщо тобі туди йти? Для цього є кухарі, які виконають будь-який каприз, — холодно відповів він, схрестивши руки на грудях.
— Я просто хочу дещо зробити сама, — наполегливо промовила вона.
— Ти і так хочеш занадто багато всього останнім часом, — роздратовано кинув Едуард, хоча в голосі вже лунала цікавість. — І що ж такого ти зібралася там готувати?
— Я… емм. Скоро все побачиш, лише дозволь мені побути на кухні, — тихо промовила вона, дивлячись на нього з легкою надією в очах.
Едуард важко й втомлено видихнув через ніс, відчуваючи, що вона знову ламає всі його правила.
— І що ж мені з тобою робити? Гаразд, роби що хочеш... хоча в нас і без того повно професійних кухарів, — пробурмотів він.
Цицеррія мовчки піднялася з ліжка і попрямувала до дверей. Біля самого виходу вона зупинилася, озирнулася через плече і ледь помітно кивнула йому на прощання. Едуард дивився їй услід із таким виразом обличчя, ніби вона збиралася зробити щось абсолютно божевільне.
Коли вона прийшла на велику кухню, її руки одразу впевнено взялися за роботу. На столі з'явилися свіже м'ясо, набір пряних спецій, соковита полуниця та хрусткі горіхи. За лічені хвилини просторі приміщення наповнилися неймовірним, духмяним ароматом: м'ясо було ретельно скручене, нашпиговане спеціями та відправлене готуватися. Рівно за двадцять хвилин, коли страва дійшла до потрібної кондиції, вона почала готувати той самий особливий соус із полуниці за заповітами матері.
Едуард, який непомітно пішов за нею, стояри в затінку біля входу і мовчки спостерігав за її плавними, вивіреними рухами. Його дивувало те, з якою легкістю вона це робила — зовсім не так, як розпещені панянки з вищого світу, а так, ніби знала кожну дрібницю простої, затишного життя, якого він був позбавлений.
— Ось і все, — тихо промовила вона, акуратно подрібнюючи волоські горіхи з арахісом та посипаючи ними готову страву, а зверху щедро поливаючи її яскравим полуничним соусом.
Він повільно вийшов із тіні й підійшов до столу, роздивляючись незвичну, але напрочуд апетитну страву.
— Тебе... спеціально вчили готувати? — здивовано запитав він, переводячи погляд на її зосереджене обличчя.
Вона нічого не відповіла на це запитання. Лише спокійно й ствердно кивнула, ховаючи на дні очей відгомін дорогих її серцю спогадів.
(Твір буде виходити із затримкою. Через: проблемами світлом та навчання. Але я хочу попросити якщо цей твір вам сподобається. Поставте будь ласка у подобання щоб я рухалася далі.
Я скоро думаю випустити книжку іншою історіюБ, то вам лише треба зачикати! Дякою, що читаєте !)
#6221 в Любовні романи
#1299 в Короткий любовний роман
#2663 в Сучасний любовний роман
кохання що не забувається, емоційні гойдалки, емоції на межі
Відредаговано: 24.10.2026