Розділ 18

— По телефону? — Усередині все стискається до нудотних спазмів. Невже Сашко вирішив розповісти мені про свою коханку?

— Звісно, ми могли б поговорити, дивлячись один одному в очі, але ж ти втекла, — багатозначно хмикає він, ніби знаючи, де я зараз перебуваю, наче може бачити крізь стіни. — Іринко, ти завжди була моєю маленькою дівчинкою, яку я оберігав від самого себе, намагаючись приховати від тебе, наскільки сильно у мене іноді западає планка і яким жорстким я можу бути. У цьому світі дуже мало людей, яких я здатен любити. Ти здивуєшся, але їх лише двоє — це ти і я. Так, я люблю себе і кохаю тебе. Я терплю батьків, але я не люблячий син, просто створив потрібну мені ілюзію ніби я обожнюю свою примхливу мамусю. …Коли ми втратили нашу дитину визнаю — я відчув полегшення, хоча й намагався всіма силами тебе втішити. Пробач мені, що я такий покруч. Поки ти була вагітна, я боявся, що ти полюбиш дитину сильніше за мене, не міг допустити думки, що мені доведеться ділити тебе з кимось ще. Тому більше не заводив розмов про дітей та намагався уникати сексу в дні овуляції, бо мені й так було добре. А ще я дуже хвилювався, що черговий викидень здатен тебе морально зламати. Ірусю, як мені довести, що мені потрібна лише ти?

— Я більше не хочу від тебе дітей, — вимовляю згаслим голосом, намагаючись не заплакати. Ось таким він мене до біса лякає. — І не треба мені нічого доводити. Саш... це не мені потрібно до психолога, а тобі. І чим швидше — тим краще. Не можу говорити, я зайнята, — відключаюсь тремтячою рукою, гидливо кидаючи телефон у сумку наче це він винен, що Сашко зміг до мене додзвонитися.

З'являється рішуче бажання більше не повертатися до чоловіка, піти та подати на розлучення прямо сьогодні. До свого дня народження він якраз отримає сповіщення. Подарую йому свободу та можливість почати спочатку, знайти собі нову ідіотку, а мені дати спокій. Ось тільки внутрішній голос невесело нагадує, що так просто Місюра мене в спокої не залишить. Але я маю намір боротися. Тепер я точно знаю заради кого і що я ще маю шанс. Я боротимусь за свою майбутню родину, за можливість стати мамою.

З якимось новим почуттям внутрішнього оновлення приймаю душ, переодягаюся і влаштовуюся в зоні відпочинку. Бадьора, свіжа і навіть з усмішкою на обличчі. Мирон помічає, що я вже готова їхати додому, махає мені рукою, показуючи, аби я дала йому ще п'ять хвилин. Телефон знову квакає, отримавши повідомлення, і я вже зашугано смикаюсь, але повідомлення прийшло від Лади:

«Привіт, подруго! Як ти там тримаєшся? Я тут ще дещо дізналася. Олександр намагався змусити коханку зробити аборт, вони двічі записувалися на консультацію до лікаря з цього приводу. Але зрештою чомусь передумали. А ще він узяв відпустку з сьогоднішнього дня, але відправив своїй мадам повідомлення, щоб у найближчі два тижні вона на нього не чекала. Чого б це раптом? Буде час – дзвони!»

«Дякую, Ладо! Я в порядку. Принаймні до суботи я в повній безпеці і… не сама» — відправляю відповідь, але дзвонити не поспішаю, більше не хочу сьогодні говорити про Сашка. Досить, решту дня я хочу насолоджуватися спілкуванням з Мироном, щоб запам'ятати кожну хвилину проведену з ним. Відчуваю, що потім ці спогади грітимуть мені душу.

— Які плани на вечір? — дбайливо підхоплює мене з м'якого диванчика і обіймаючи виводить на вулицю.

— Займатися коханням. Багато! — Відповідаю, не замислюючись.

— М-м-м… відпадний план, — засяяв Мирон. — Це я можу! До того ж ти пробуджуєш в мені стільки щирого ентузіазму!

…І ми правда зайнялися любов'ю, ґрунтовно, з почуттям, допізна, поки не вичерпалися сили. Соромно визнавати, але у свої тридцять чотири роки про деякі трюки в ліжку, про ту безліч способів, якими чоловік може подарувати задоволення своїй жінці, я досі не знала. Мирон мене просвітив і змусив не раз кричати від насолоди. З Сашком у нас було лише дві улюблених пози, без особливо довгих прелюдій і тим паче експериментів, оральні ласки тільки на свята, і я ніколи не бувала зверху. Виходить, Мирон заново відчинив для мене двері до країни сексуальних втіх лише рівнем вище. Напевно, новизна відчуттів зробила з мене ненаситну розкуту пані, в якій я ледве впізнаю себе колишню.

У такому ж режимі пройшов весь наступний вівторок. Навіть надвір не виходили. Спальня-кухня-ванна-знову спальня. Займаємося сексом, балакаємо про усілякі дрібниці, не торкаючись особистого, потаємного, болючого, тому що катастрофічно хочеться легкості. Можливо, так і має виглядати процес зцілення для зрадженої жінки. Стільки компліментів та ніжностей, скільки я почула від Мирона, я за все життя не отримувала. Він дуже… дуже щедрий на ласку хлопець. Я буквально потонула в задоволенні, а потім воскресла, виринувши вже іншою людиною. Заштопаною, впевненішою у собі, у своїх цілях.

— Мала, мені з тобою нереально кайфово, але сьогодні мені конче потрібно до спортклубу. Робота, клієнти і таке інше. Хоча б ненадовго, — перебираючи моє волосся, відпрошується Мирон і мене це смішить. 

— Хіба я тебе тримаю? — Розвертаюся і хихикаю йому в плече. — Біжи, відпочинь від мене. Мені потрібно, щоб ти за мною скучив. А я приготую нам щось особливе. Спробую знайти шлях до твого серця через шлунок, — я жартую, а він чомусь глянув на мене таким загадково-серйозним поглядом.

Телефон весь цей час був на беззвучному і мені поки що не хочеться дивитися скільки там пропущених дзвінків та непрочитаних повідомлень. Не час псувати собі настрій. Якщо Сашко дзвонив, а він точно дзвонив, я так і бути дозволяю йому кусати лікті і трощити меблі в нашій квартирі. А у мене в планах картопля «по-французьки» та сирна запіканка. Мирон залишив мені ключі, тому я збігала швиденько скупилася, благо «Сільпо» поруч, і почала чаклувати на кухні… поки мене до смерті не налякало покашлювання за моєю спиною. З переляку кидаю ножа і різко обертаюся, витріщаючись на незнайомця. Брутальна неголеність, втомлені холодні очі, модна стрижка та дорогий одяг. Немолодий, десь за сорок, але судячи зі зневажливої кривої усмішки — занадто борзий.