Епілог

— Даре, — в залу заглянув Влас

— Не зараз, ми зайняті, — відмахнувся від нього князь, — Радо, то ти кажеш, якщо враховувати цей можливий торговий шлях, то

— Приїхав король Каптану

— Що?! — заревів Хранитель Спокою, — ми чекали всього лише посла і через два дні!

— Видно, він змінив плани, а коні швидше скакали, — знизав плечима Власлав

— Та кляті к, — він запнувся, — ні, так не піде, потрібно придумати нову лайку! Кімнати не готові. Зовнішню політику ми ще не затвердили. Ми навіть з торговими шляхами досі не розібралися! Хто буде розважати його свиту, наші конюхи? І де мені взяти послів, яких ми відправимо з ним назад?

— Кляті конюхи, — кивнув Власлав

— І я про те! А ще сьогодні ми планували обговорювати нововведення у стражі і. Стоп. Що ти сказав?

— Кляті конюхи, — слухняно повторив Влас, — ти ж просив придумати лайку. Вже тричі цього тижня. Полайся, може легше стане?

Дар ледь не спопелив його поглядом, але герцог незворушно перечекав, аж поки князь і сам не випалив:

— Кляті конюхи! Ні, не звучить

І не відрізнялася від попередньої, бо вся рідня Дара, а з живих одна двоюрідна сестра лишилася, якраз підробляла у конюшнях палацу. План на них у Дара дійсно був… віддати їх Аніці. Принаймні, татка. Хлопець багато з нього витягнув, а тоді й при дворі розпитував і знав, наскільки той ненавидів дівчину. І коли він покликав обох у свій кабінет і заявив Бериславу, що віднині той у довічному рабстві Аніки, має берегти її життя і виконувати усі примхи, нерви старого не витримали. Він кинувся на дівчину, а за мить вже лежав мертвий на підлозі. Умови єднання і накази князя не можна порушувати… навіть минулим князям.

Дар, щоправда, не розраховував, що це станеться настільки швидко. І що Аніка йому ледь не вріже за таке теж. Ідея, щоб їй прислужував князь, дівчину просто таки збісила — вона бачити цього виродка не хотіла. Але як розібралися, навіть посміялися із ситуації. Дві найбільші поразки його життя, двоє, кого він понад усіх ненавидів… і не торкнулися його ні пальцем. Він сам втілив свій вирок. І отримав рівно те, на що відправляв тисячі людей по країні. Це було навіть милосердно.

Князя не шкодував ніхто. Як і його сина. Аніка постановила відправити його у шахти та сказати кожному, хто він такий. Хоча забивати до смерті його заборонили, але чоловік і так довго не витримав — вже за кілька днів спробував втекти. І також зранку помер від Єднання, порушивши прямий указ Хранителя.

Жінок Аніка пошкодувала більше. Все ж, крім розбитих сердець, вони майже нікому не зашкодили. Чоловіки, якими покористувалися — зовсім не те саме, що жінки, якими покористувалися. І за батька своїх дітей сестра князя вийшла, вона його кохала і той помер давно своєю смертю. Або з подачі Берислава, але її вини у тому не було. Тому для них дівчина обрала простий вирок — прибирати конюшні та курятники. Напартачити за прибиранням було важко, а тварин їм не довіряли.

Тітка Дара витримала недовго. Все ж не була вона до такого звикла, надто горда, надто вважала себе вищою за інших, що це вони мають прислужувати. Хоч і не зашкодила на своєму віку підданим фізично, але поганяла та опускала їх. Десь тиждень вона ще трималася, а тоді не витримала, що тепер нею керує ця «погань», яка дивитися на неї має з благоговінням, демонстративно не послухалася старшого конюха і пішла на вихід. Не дійшла.

Тільки її дочка ще лишалася живою. Розбещена і вкрай неприємна особа, яку життя навчило бути такою, але і навчило боятися за це своє життя і слухатися інших. І з криками, демонстраціями та сльозами, але вона поки виконувала усе, що скажуть. Аніка навіть подумувала, що якщо колись перевиховається, вона придумає для дівчини щось інше. Все ж не вона винна в тому, де народилася і якою її виростили. Але вона має довести, що такою вона не лишиться.

— І де зараз король? — приречено спитався Дар

— Мая повела їх дивитися сад. Кімнати швидко готують, вже переносять речі. Павліна організує бал ввечері

— Все ще гірше, ніж я думав, — похмуро підсумував Дар, прикидаючи, наскільки швидко Мая доведе королівську родину до непритомності своїми розказнями, — який бал? І чому його готує твоя сестра?!

— А як ти гадав ми маємо зустріти короля? Мала має непоганий досвід в організації подібного, не турбуйся

— Знаючи твою сестру, саме це і лякає. І як ми будемо танцювати? У нас адекватного народу одні спудеї академії. Не стражів і кухарок же кликати!

— Павла щось придумає

Дар здригнувся, у нього в голові чомусь легко вималювалася картинка, де Павліна влаштує конкурс зі скачкок на палках з паперовими головами коней або розвісить попід стелею муляжі павуків. Характер у юної герцогині загір’я був… непередбачуваним.

— Катастрофа, — Дар впустив голову на стіл

— Прийшла нова група, — незворушно продовжив Влас

— Гони їх в шию. Вони вільні, що не зрозуміло? А на службу ми нікого не беремо, у мене немає часу на бесіди з ними!

— Це ті занадто бунтівні спудеї, які не слухалися правил академії і яких Ведим в Арвію відправляв

— А… — Дар підняв голову, — раз так… Попроси Тихона розібратися, що вони за люди, чим хочуть і можуть займатися. І поселіть в фіолетових кімнатах. Я прийду на єднання як тільки це стане можливим, — Власлав кивнув, але не зник і Дару довелося запитати, — ну що ще?

— Група дурників повернулася, все одно хочуть тобі служити

— Зайнятися їм немає чим? — простогнав князь, — знали б, куди лізуть. Гаразд, попроси Дем’яна й Устима поговорити з ними. Якщо ці підлітки пройдуть їхню перевірку, теж посели, візьмемо їх на службу. Але тільки якщо вони можуть бути корисними. Нам потрібні додаткові руки, а не більше об’єднаних бовдурів у палаці

— Устим зайнятий у школі. До речі, просить дати їм іншу будівлю

— А з цією що не так?

— Маленька

— Ще два тижні тому була велика!

— Дітей стало більше

— І де він їх бере? Можеш не відповідати. Попроси Баяна щось підшукати. Але хай не пропонує ту розвалюху у дворі, мені тільки магічно обдарованих дітей у палаці не вистачало! І знайди вільного дорослого в допомогу Дем’яну