35.2

Аніці категорично не подобалося те, що відбувається. Ні наставлена на неї зброя, ні одягнений у золоту мантію Дар, ні «запрошення» до зали, де сотні й тисячі підлітків віками втрачали свободу. От тільки в чому Дар мав слушність, що вони прийшли до нього. І відступати зараз було якось зовсім по-дурному, адже от він — Дар. Їхня ціль. Вона перша зробила крок вперед, дивлячись йому прямо в очі. Друг, якого зараз було важко впізнати, всміхнувся й посторонився.

Зала не вражала. Абсолютно. Квадратна кімната сажнів п’яти у довжину, повністю обкладена темним каменем, навіть стеля була у його плитах. Жодного вікна, світло тут давали лиш факели на стінах, по два на кожній з рівними відстанями між ними. І вогонь, здавалося, палав однакової сили, а світло рівними кругами лягало на матову поверхню каменю навколо.

Вздовж однієї зі стін розташувався виступ, на якому блищали сріблом ритуальні браслети та лежали чорні свічки. На підлозі була вирізана дев'яти кінцева пентаграма, в центрі якої розташовувався темно-червоний рубін, мов підкреслюючи, скільки крові було пролито на неї… 

На думки Аніки, так не зала, а ще один гроб. Символічно, бо тут у неї були найвищі шанси саме померти… Але вона не вірила, що Дар може з ними таке зробити. З нею. Позбавити свободи, коли він як ніхто знає, наскільки жахливо бути запертим. Хоча як казали, найгірші тирани виростають з минулих рабів…

Дар розслаблено сів на кам’яний виступ, де ще стола золота таріль, з якої хлопець взяв полуницю і з насолодою з’їв, а Маур поряд з Анікою проковтнув ком у горлі.

— Даре, — прошепотіла Лелія

— Ви прийшли мені про милосердя розповідати чи вбити? — спитався він, з цікавістю оглядаючи компанію, що підібралася

— Даре, якого клятого князя ти робиш? — кожен рух хлопця віддавався в Аніці болем, — це не те, чого ти хотів

Хлопець хмикнув.

— Та ж князь тепер я. І що я роблю? Насолоджуюся тим, чого мене позбавляли всі ці роки?

Раптом Влас зробив різкий випад вперед, вдарив Яроша по руці й з неї випав ніж. Герцог заломив йому руку за спину й вдарив під коліна, змушуючи впасти на них.

— Зрадник! — зло зашипів Ярош

— Ти йому чи мені? — спокійно запитав Дар

— Обом!

— Яроше, ти обіцяв! — крикнув на нього Маур

— І ти йому повірив? — Дар фиркнув, — до речі, Влас пройшов єднання. Він буде мене захищати або помре, — і з цими словами хлопець закинув до рота ще одну полуницю

— Він такий же, як всі князі! Подивіться на нього! — ще зліше зашипів Ярош, — це закінчиться тільки з їхньою смертю!

Він зробив різкий ривок і таки вирвався з захвата Власа. Тільки от дістатися до Дара йому не дали. Діяна поставила підніжку і стрибнула зверху, коли той впав. Він одразу перевернувся й опинився над нею, але тут ззаду підскочив і з усієї сили зісмикнув його з сестри Русан. Магічно Ярош був сильніший, чим скористався і приклав хлопця повітряною хвилею о найближчу стіну, а потім протягнув руку до ножа на підлозі й переміщенням жбурнув його в Дара. Влас кинувся на Яроша, збив з ніг і вони покотилися по землі, але було вже пізно. Якби Аніка не змахнула рукою, щоб збити ніж, той би потрапив прямо в груди Дару.

Влас перекинув Яроша через себе, вскочив і поки той підіймався впевненим рухом врізав йому ліктем по потилиці. Ярош впав на землю, втративши свідомість, а Власлав кинув злий погляд на Дара, що спокійно сидів на місці.

— Ти що, граєш його життям? — з відчаєм крикнула Діяна

— Своїм, якщо ти так думаєш, — спокійно підказав Дар, — справді цікаво, скільки з вас хочуть мене вбити

— Я б з радістю! — прошипіла дівчина

— Перестаньте, — тихо попросила Лелія

— Не думаю, що вам це сподобається, але якщо тобі стане легше, ми тут не одні, — з темряви біля нього з’явилися двоє стражів, яких він видно ховав невидимістю, — до речі, Мауре, дякую за щит

Вираз обличчя Маура казав про те, що він жалкував, що поставив його. Хоча Аніка все одно збила ніж раніше, ніж він встиг долетіти до новоспеченого князя. Дар кивнув одному зі служителів єдності на Яроша, той підійшов, звалив хлопця на плече та виніс.

Діяна кинулася спочатку до Руса, а коли переконалася, що з братом все в порядку — до Власлава. Але хлопець лише обережно відсунув її від себе і пішов ближче до Дара. Діяна від цього з вологими очима опустилася на підлогу і Руса це так збісило, що він метнувся до Власлава і врізав тому кулаком в живіт. Такого, звісно, герцог прощати не збирався.

— Перестаньте! — вигукнула Лелія

— Русан! — крикнула Діяна

— Даре, зупини це! — попросила Аніка

Чи він зробив їй милість, чи йому самому не хотілося, щоб його захисничка хтось бив не по справі, чи на битви вже надивився, але сказав:

— Власе, досить

Хлопець одразу зупинився і Русан встиг врізати йому ще раз, поки Аніка з Мауром не схопили його за руки й не відтягнули назад. Власлав сплюнув, глядячи на суперника, та відійшов до Дара. Виглядав він нормально, хіба ледь помітно кульгав на одну ногу, але у гнізді на тренуваннях вони билися і серйозніше. Лякало інше — вони не у гнізді й це дійсно серйозно.