33.2

На ранок ні Аніці, ні Мауру, ні Дару було не до того. Не те щоб між собою обговорити — самим подумати про події не було часу. І навіть Ведим наплював на розпорядок і усі вони зібралися у навчальній. По частині облич можна було сказати, що готові хоч зараз вбити декого власними руками, інша частина не то впала в паніку, не то заживо себе похоронила. Діяна плакала.

Пропав Власлав. Спудеї перевернули гніздо вверх дном, обшукали усю захищену заклинаннями територію, але його ніде не було.

Ненавидіти Власлава Аніці було легко, він мов сам цього добивався. Ненавидіти того, хто поставив під удар усіх спудеїв — ще легше. Особливо після того, як Гнат за них віддав своє життя. Зневажати того, хто продав свою свободу — це було у неї в крові. Але знаючи, що стояло на кону… вона не могла звинувачувати його. Особливо як поки шукали його, хто знав ще розповів про його феод, а Діяна додала про сестру, яку той любив. І Аніка зловила себе на думці, що на малюсіньку крапельку поважає хлопця. За те, що зміг відмовитися від найціннішого — свободи — заради цих людей.

Діяна, як виявилося, з ним не просто забавлялася і дратувала їхніми стосунками Руса. Вона любила Власа. Здивувалися цьому всі й сама дівчина у першу чергу, але виглядала настільки розбитою і нещасною, що сумнівів не лишалося. Рус спробував підтримати її, обійняти, але дівчина відштовхнула його, накричала й вибігла з навчальної.

— Ненавиджу його, — прошипів Русан

Лесь зітхнув і поклав йому руку на плече в знак підтримки.

— Він же просто грав нею, — ледь не з відчаєм прошепотів йому Рус, — як до того з Миланою, а потім із Вірою

Тим часом Ведимир заявив, що заради безпеки вони мусять переїхати. Адже Власлав знав, де знаходиться гніздо… як і інші. Ще він сказав, що це тимчасова міра. У них є запасний план і все буде добре, просто треба забратися з гнізда якнайшвидше. 

Він зробив те, що не насмілився при переселенні Жатину — відправив в інші гнізда магічний сигнал. Це могли відчути маги князя, але вже було все одно — спудеї з наставниками або мали терміново забратися з гнізд, або ризикували потрапити до лап служителів єдності. Тому Ведим на секретність наплював і відправив усім послання збирати манатки й вимітатися. А саме — розбитися на групи й перейти в «сховки». Такі маленькі були розкидані по усій країні, хлопці колись розповідали Аніці про них, а навколо кожного з гнізд були більші, людей до десяти. Про них знали тільки наставники, але тепер дізналися й спудеї.

Їм дали пів години за збори й Аніка була впевнена, що Ведима не турбує, чи всі встигнуть взяти з собою спідню білизну. Скоріше він з наставниками мали переконатися, що не залишать в академії нічого, що розкаже про них більше за знання Власа.

За пів години, дивлячись на тих, кого взяв у свою групу Ведимир, Аніка думала, а чи не перебільшує він свої сили. І дорога її думку тільки підтверджувала. Туди, звісно, потрапила вона. Видно, як проблемна, за якою потрібно наглядати. Звісно, і Дар. Щоб Ведим відпустив хлопця потрібно було щось серйозніше, ніж загроза знищення його дому останні сім років й прощання усієї академії зі свободою! 

Ще були Рус з Діяною, бо Рус би не відпустив сестру саму, а за нею певно теж треба було приглядати (а може й чого про Власа від неї дізнатися!). Ярош пішов певно за його бажання вбити князя, як би він зараз не зробив дурниці й теж не попався. Чому Ведим взяв Маура лишалося для Аніки загадкою, можливо планував щось вкрасти або хотів мати лепські щити, але Жадана точно через те, що хлопцю вже стукнуло чотирнадцять. За те ж, певно, пішла й Олеся. Ялина, мабуть, бо розуміти служителів єдності у цій ситуації було не зайвим, а от Леля, певно, щоб догодити Дару.

От тільки Діяна знову у всіх своїх проблемах звинувачувала Руса й між ними ледь не іскрило повітря, Дар йшов відсторонений і ні з Анікою, ні з Лелією не розмовляв, лиш кидав задумливі погляди на Ведима (а той не менш задумливі на нього), а Маур з кожним кроком в протилежну від рідного села сторону ставав похмурішим і похмурішим, думаючи, як далеко звідси буде знаходитися запасний план. Аніка ж була впевнена, що якщо вона розвернеться й піде в іншу сторону, Ведим нічого не зможе вдіяти.

Після обіду вони прийшли на місце і як дівчина зрозуміла, воно знаходилося просто з іншого боку від Князеслава. Підземних кімнат, кухонь і кімнат обмиття тут не було, лиш три землянки, схожі на барлоги, куди можна було закотитися й спати. Аніка навіть посумувала за своїм гроболіжком у гнізді! Вода була зі струмка, що протікав неподалік, а в іншій землянці знайшлися запаси їжі й казанки. 

До вечора спудеї встигли натягати дров, води, поновити охоронні заклинання й поставити нові з доповненнями Маура, зварити вечерю, поїсти й навіть поплавати у струмку. Тільки настрій у них все одно був похмурий. Ведимир якийсь незвично занепокоєний, за весь день на жодне запитання нормально не відповів, а потім сів поодаль щось писати й взагалі спудеїв ігнорував. Спати вони лягли збентежені, з передчуттям чогось поганого попереду.