28.3

Гнат різко видихнув, інша його рука вп’ялася у щілини між цеглинами в стіні, але зіниці припинили настільки шалено рухатися і хлопець кивнув. Тоді Маур поплескав його по руці й постарався максимально тихо переміститися ближче до скла, щоб теж слідкувати за подіями.

П’ятірка потенційно звільнених стояла на колінах перед князем, мабуть, для більшої ефектності. Над їхніми головами він звернувся до натовпу, потім довгим монологом щось сказав першому з них. Чоловік повільно протягнув вперед складені разом руки й було помітно, як вони тремтять. Кілька слів князя і за мить татуювання чоловіка наповнилося світлом та стали сповзатися ближче до зап'ясть.

— Я… Берислав син Велезара… маючи силу кров’ю передану мені нести єднання... звільняю тебе… Гордій, син Наума… від єднання з народом унарійським та мною, хранителем спокою та рівноваги, — встиг прошепотіти Гнат, перш ніж чоловік закричав і з таким же криком хлопець сіпнувся, закрив вуха руками й розплющив очі

— Тшшшшш, браток, спокійно, — Маур одразу підскочив до нього й поклав руку на лоба, згадуючи науку Зоряни

Поки він допомагав Гнату оговтатися, Рус спостерігав, як світло сформувалося в чіткі лінії під шкірою чоловіка й запульсувало, щоразу сильніше, аж поки з його рук на бруківку не впали два цілі браслети. Звільнений, наче не вірячи, підніс руки ближче до обличчя, провів пальцями по шкірі зап’ястя, обмацуючи її, а тоді просто заплакав.

— Що, назад звикнути не можеш? — Маур поклацав пальцями перед очима Гната, — Агов! Давай приходь у себе. Чуєш мене? — гукнув прямо на вухо

— Чую… — Гнат ледь розібрав цей шепіт напарника і зі стогоном та кривлянням відсунув Маура з дороги, — дай подивитися

Той вирішив, що якщо Гнат вже легенько, але пхається і може встати, то з ним все в порядку. Тому не заважав і сам теж підлаштувався поряд дивитися. А тим часом вже ридав другий звільнений і кричав від болю третій.

— Ееее, хлопці… як ви думаєте, браслети можуть самі рухатися? — спитався пильний Рус

— Що?! — майже одночасно вигукнули Гнат з Мауром і перевели погляди з третього звільненого на браслети у них під ногами

— Три, чотири, п’ять, — пробурмотів Маур і зупинився

— Ліворуч, — підказав Рус

І справді, один з браслетів лежав поодаль й дрібно трясся, мов його притягувала сила, якій не вистачало вміння й заважало те, що край браслета потрапив у жолобок між камінням бруківки.

— Що за… — пробурмотів Маур

— Дура! — в серцях кинув Гнат, який впізнав це недопереміщення, — лишайтеся тут!

Він злетів сходами вниз швидше, ніж напарники встигли зметикувати що до чого. А браслету нарешті вистачило сили перекинутися через жолобок і він різко влетів у натовп. Це важко було не помітити навіть враховуючи, що всі на площі очей не відводили від четвертого у черзі на звільнення. І від цього почався такий гомін, що у вежі його було чутно навіть без магічно підсиленого слуху.

Гнат на ходу проклинав і її, і себе. Що коштувало перевірити, які думки у цієї бунтарки в голові бродять? Можна було здогадатися! Але вони з хлопцями були надто заклопотаними підготовкою до вилазки, а ще він не бачив їх з Даром і сподівався, що вони вдвох і хлопець зможе втримати її. Але хіба таку втримаєш, якщо сил хоч відбавляй, а клепки в голові немає?!

***

Аніка з усіх ніг мчалася вулицею, над нею так і миготіли арки, що з'єднували будинки з двох сторін. На щастя, вулиця була вузькою й пліч-о-пліч по ній могли бігти тільки двоє служителів єднання. На нещастя, ні перший ряд, ні ще шестеро за ним не відставали ні на крок, а попереду вона вже бачила інших. Такого в її плані не було! Ця дурна магія і її величезна, як всі казали, сила, мали допомогти їй непомітно вкрасти браслет й усе! Але скільки б не було сили, вона ще погано володіла переміщенням, а наймайстерніше заклинання ковзаючого погляду не врятує, коли сотня очей точно знає куди дивитися і сталася подія такого рангу, що відволікти їх зможе хіба що прямий указ князя. А той його, звісно, не давав. Невидимість же маги князя теж відчували, як факт магічної сили, хоч і доволі приблизно. А маскувати заклинання Аніка не вміла.

Вулиця незначно вильнула, але на такій швидкості Аніка ледь не черкнула одну зі стін плечем. Раптом з бокового провулка, який вона і не помітила, висунулася рука й з силою смикнула їй. По інерції дівчина пролетіла кілька ліктів й розвернулася спиною до стіни, а над нею навис Гнат, затиснувши рот рукою. Дивився так, наче був готовий ледь не їхню бійку у гнізді повторити, щоб вибити з неї всю дурь. І, рідке явище, вона була з ним майже згодна. А ще Аніка й подумати не могла, що колись буде так рада його бачити!

***

— Мауре, у нас проблеми

Хлопець відірвався від розглядання вулиць за площею й глянув на Руса. Все одно ні Гната, ні цього дівчиська вже було не побачити.

— Їм перерізали горло

Маур різко повернувся назад і якраз вихопив, як служитель єдності перерізав четвертому й останньому звільненому горло ножем. П’ятий «щасливчик» за прикладами попередніх заридав, дивлячись на мертві тіла поряд. Тільки в його випадку це було не від радості, що його звільнили від ненависних татуювань, а від щастя, що цього зробити не встигли — його служитель єдності чіпати не став.

— Їм не збиралися дарувати свободу, — прошепотів хлопець

— Це пастка, — кивнув Рус, — і диви туди

Маур глянув куди показував напарник і проковтнув ком у горлі. У вікні міської скарбниці, яке теж було вищим за звичайні будинки й стояло не так далеко від їхньої годинникової вежі, виднілися два служителі єдності, що оглядали приміщення. Хлопець швидко кинув погляд на іншу високу будівлю, але там у вікнах нікого не побачив. Що, втім, ще нічого не значило. А от групки служителів єдності, які розходилися в різні сторони від площі перед палацом — ще і як. Тим паче, коли від брами міста назустріч їм йшли інші групи. Зовнішнє коло звужувалося, внутрішнє розширювалося, змикаючи пастку, а окремі зв’язки стражів та магів заходили до будівель.