27.3

Вікна карети князь засмикнув, що радувало кожного, кому не пощастило його супроводжувати — настрій у Його Милості був препоганим, а їхнє повернення без результатів і так не обіцяло стражам нічого хорошого. І боялися вони не даремно — князь вирішив стратити кожного, хто був з ним й запоров пошуки. Але вже у столиці, шкода лишати стільки обладунків посеред лісу… 

Вони не знайшли нічого. Навіть під його керівництвом! Після місяцю у лісі, після усіх тих незручних ночей на не найм'якішому матраці, укусів комарів та вкрай невибагливої їжі, на яку спеціально для нього полювали двоє стражів. Після приниження, що завдало йому те дівчисько… вони поверталися з поразкою і цього князь не міг вибачити підданим.

Він довго думав про це і все більше й більше починав її ненавидіти. Щоб якась малолітня баба, спочатку на фургон нападає і лишає його десятка підданих, а потім взагалі! І чим більше думав, тим чіткіше у голові формувався план.

Полізла звільняти невільників, кого везли на ритуал, значить? І не хоче єднатися… як усі вони, затаїлися і тільки пакостять, але бігають від нього й ритуалу як криси. Що ж, він покаже їм дещо цікаве. Щось, що князь був впевнений, це кляте дівчисько не пропустить. Він покаже їм, як можна звільнити від єднання. Виманить з їхніх хащ і де-де, а на своїй території він підготується і відловить їх!

Ідея настільки підбадьорила князя, що він навіть передумав стратити стражів. Взяти цих бунтарів буде нелегко, вона якраз продемонструвала це у лісі, тож йому знадобляться ті, ким можна легко жертвувати. Лиш потрібно добряче настрахати, щоб навіть до своєї тіні підозріло ставилися.