27.2

— Але звалити князя теж не виглядає легкою задачею, — підмітив Лесь

— Якщо усі спудеї об’єднаються навколо ідеї вбити родину князя, на цьому завданні помре менше людей, — Леля ахнула й Маур швидко додав, — гіпотетично

— Як ти це порахував, ти взагалі бачив захист на палаці? — встряв Гнат, — він часів появи єднання. Навіть я не обійду, а заявитися відкрито у місце, де купа народу і всі помруть за князя?

— Вас тільки це зупиняє?! — обурилася Лелія

— Лель, давай не будемо, — скривився Гнат, — ми ж розглядаємо, що міг подумати Ведим. А він твою нелюбов до жорстких методів не поділяє

Леля набурмосилася, так що Дару довелося обійняти її за плечі й підбадьорливо посміхнутися.

— Це лише вигадки, — шепнув він

 — Гаразд, вкрай непросто, — кивнув Маур, — та і лишиться син

— А він взагалі досі живий? — скептично запитав Гнат

— Не схоже на те, — погодився Лесь

— Але відкидати все ж не можна, — Ялина нахмурилася, — його зникнення — абсолютно незрозуміла й нелогічна подія… 

— Може його вкрали шафренці? — всі глянули на Маю, але не шикали, тож вона продовжила, — вони ж хочуть мати єднання. Може вони досліджували князенка й хотіли з’ясувати, як це працює

— Малого для цього недостатньо, вони не мають сили самі по собі, — похитав головою Лесь

— Можливо, вони його виховують, щоб як помер князь, захопити владу в Унарії, — Мая легко прикусила палець й продовжила накидати варіанти, — або хтось хотів вбити родину князя й почав з малого, а потім щось пішло не так. Або його взагалі вбив хтось з рідні — не хотіли мати конкурента, а тут під шум легко відвести підозру. Князь же вбив свого брата і батька… Або його вкрали для шантажу, але дорогою сталося щось погане й він помер

— Та, ці варіанти звучать… реальними, — пробурмотіла Ялина, — але давайте одну тему закінчимо спочатку. Все одно не думаю, що в цьому ми зможемо зараз розібратися… Тобто якщо у Ведимира є план, який він не говорить, тому що той небезпечний, то…

— Це має бути щось фантастично небезпечне, — закінчив Маур

— Але ймовірність є

— І що ж має трапитися, щоб він виконав цей план? — поцікавилася Аніка, — усіх нас зловили?

— Аааа, мммм, так. Відкидаємо. Наступний варіант — він чогось чекає

— Чого?

— Можливо, ми ще не готові, — висунула припущення Лелія, а Дар від цієї фрази скривився

— Восьмий рік готує і досі не готові? — скептично підняла брову Аніка

— І можна сказати, до чого готуватися, — підтримав Лесь

— Може боїться, що хтось нетерплячий втече й кинеться втілювати цей план, а його зловлять? — кинула ідею Мая

— Все одно за вісім то років можна було підготуватися, — буркнула Аніка

— Може проблема не в тому, що буде зараз, а в тому, що далі? — Дар дочекався, поки на ньому схрестяться усі погляди й продовжив, — потрібно не лише звалити князя, але потім втримати Унарію

— Ти маєш на увазі, що на нас можуть напасти? — спитала Аніка

Кілька разів вона вже чула від нього й Радани щось подібне, але її завжди це мало цікавило — найголовнішою проблемою був князь, а з іншим можна й потім розібратися. Не буде ж вона казати Кирилові: «Почекай, будь ласка, у рабстві ще кілька років, поки правити замість князя немає кому». Але Дар кивнув:

— Не тільки. Якщо всі раптом отримають свободу… що вони з нею робитимуть? Ні вони, ні їхні батьки, ні дідусі й бабусі не мали. Люди, еееемм, можливо, не вміють нею користуватися. А може хтось захоче прийти до влади сам чи хоча б помститися феодалам. Чи почне красти, вбивати… зараз єднання не дозволяє чинити злочини, але якби хтось міг це робити? Унарія не готова до такого. Зовсім. І масова зміна професій. Сім’ї, які розпадуться. Вилізе стільки внутрішніх проблем, що куди вже до зовнішніх… а вони теж можуть бути, це цілком реально

— Ти що хочеш сказати, що Унарії краще лишатися під владою князя?!

— Ні, Аніко, я хочу сказати, що комусь доведеться прийняти владу й керувати князівством. І цей хтось стикнеться з такою кількістю проблем, що важко уявити

— І це буде… — невпевнено почав Маур 

— Спудеї академії, — зметикувала Ялина, — більше немає кому. І нас до цього готують, ми ж вчимо устрій інших країн, географію, економіку…

— Скільки ж має бути спудеїв, щоб ми стали готовими? — спитав Лесь, — тисяча? Дві? Десять?

— А скільки зараз? — поцікавилася Аніка

— Сотні три має набратися, — орієнтовно відповів Дар

— Я помру раніше, — буркнув Лесь, — і знову таки — чому не розповісти про план, якщо він є? І чому тоді обговорення робити не про плани повалення князя, а про побудову країни? Ну… більше робити, ніж зараз. Може просто ніякого плану немає?

Дар похитав головою, наче прийшов до того ж висновку, але не міг повірити. Чи не хотів. А може вже й не раз приходив. Тієї ночі вони ще довго говорили, але запитань, припущень і породжених ними нових запитань було в рази більше, ніж відповідей. А Аніка ще сильніше ствердилася у думці, що академія і Ведимир може і вчать корисному, але потрібно діяти активніше і самостійно шукати способи звільнити Кирила.