Глава 25. Знайомство

Аніка встала і схрестила руки на грудях.

— Не підходь до мене! — твердо заявила вона

Не потрібно забувати, хто він такий! Що він зробив. Дорогою з Жатину вони просто допомагали одне одному, бо мали спільну ціль, але це нічого не значить.

— Ясно, — буркнув той, — ще щось?

— Я тебе ненавиджу

— Я в курсі, — встав

Чесно кажучи, він втомився і його це теж почало дратувати. Що б він не робив, це не мало значення. Як би не старався все виправити. Навіть якби він власноруч перевернув князівство, здавалося, для новенької залишиться зрадником і просто можливістю когось поколотити. Дурний характер вимагав їй мати такого! 

— Дізналася все, що цікавило? Повертаємося до того, як було раніше?

Аніка оглянула його з ніг до голови, різко розвернулася й пішла до дверей.

— Ну й біжи до Дара, — зло кинув хлопець, — наступного разу, мабуть, з ним звідси вийдеш

Так само різко вона повернулася назад:

— Замовкни!

— Не подобається? — знизав плечима, — ти мені теж. Інколи проклинаю день, як ми привели тебе сюди

— То й не треба було!

— Та невже? — Гнат підійшов до неї майже впритул, від чого у дівчини на мить стислося серце, — подивись мені в очі й скажи, що не хочеш тут знаходитися. Давай! Чого мовчиш? Ти ж не хочеш знати правду, вчитися магії, тебе ж все навколо дратує! Скажи, що пішла б геть, якби могла!

Аніка справді дивилася йому прямо в очі. Її щелепи міцно стиснулися, а край райдужки почав сяяти. Про що вона думала було здогадатися легко, та й по різкому диханню і стиснутим кулакам читалося. Для Гната цей її стан — дике роздратування — не був новим. Але сам хлопець її віддзеркалював і Аніка вперше бачила його настільки злим. Від цього тільки сильніше захотілося вдарити — яке він має право?!

В живіт вона влучила, а от наступний удар Гнат блокував і зробив настільки болючий захват, що Аніка по справжньому скрикнула. А як тільки спробувала вивернутися, біль роздався по всій руці з ще більшою силою.

— Мені нічого не коштує зараз зламати тобі руку, ти в курсі? — прошипів їй на вухо, — тільки я цього ніколи не роблю

— Та невже?! — теж прошипіла Аніка

Він завів її руку сильніше й дівчина знову скрикнула від болю. Гнат потримав так — хотілося зробити їй боляче, щоб вона теж це відчула. Але довго не став, відпустив і з силою штовхнув вперед, при цьому дивлячись зі зневагою. Вона обернулася й зробила стійку, верхня губа піднялася, оголюючи передні зуби.

— У вовків навчилася?

Те, з якою поблажливістю він дивився, його слова, вся його поза настільки збісили Аніку, що вона кинулася на хлопця, ні про що більше не думаючи. Її очі палали дикою злістю. Та і його, варто було зробити перший удар, запалали також. Думок не лишилося, хлопець просто виплескував всю злість і роздратування, які накопичилися майже за два місяці.

Після того, як по всьому гнізді почувся гучний бум та замерехтіло світло, в тренувальну примчалися спудеї й наставники. Гнат з новенькою каталися по підлозі, навколо них аж повітря горіло від магії й, побачивши це, старші швидко випхали з зали спудеїв. Тих з них, кому самим не вистачило клепки чкурнути в коридор. Лишилися лише старші, «ватага» і Дар. 

Гнат з новенькою розчепилися, повскакували на ноги й наступної усі зрозуміли, що це за «буми» — дівчина штовхнула Гната у груди і явно ще плеснула магічних сил, тому що він відлетів і спиною вліпився у стіну. Буммммм. А за ним другий, хоча й слабший, коли Гнат схопив новеньку, що наскочила слідом, за сорочку на грудях, розвернув і вліпив о стіну. Вона відповіла ударом кулака по щелепі.

— Гнате! — закричав Ведимир, — припиніть негайно!

Його, як і інших вигуків, дівчина з хлопцем не чули. Вони знову перекидалися на підлозі, магія довкола так і сяяла, як і їхні очі.

— Мауре, гаси обох! — гукнув йому Ведимир

Підходити до них було небезпечно, це б зрозумів і повний бовдур.

— Ведим, це два з вищим рівнем, з глузду з’їхав?! — спитала Зоряна, — він й пів хвилини не протримається

— Вона права, — Маур мить подумав, — можу навпаки. Щит на одного з вас і роздійміть їх

Дем’ян хлопнув його по плечу і перш ніж хтось ще встиг висловитися кинувся до Гната з новенькою, які знову були на ногах. Маур зробив кілька пасів й зціпив зуби.

— Гнате! — крикнув Дем’ян, підскакуючи до них

В запалі врізали і йому, при чому не раз. На скронях Маура виступив піт. Наставник наскільки міг відштовхнув бійців одне від одного, схопив Гната за комір й ще рвонув назад, за що йому знову влетіло.

— Гнат! — прямо йому в обличчя рикнув Дем’ян й струсонув за плечі

Очі хлопця на мить пригасли, але як тільки побачив за плечем наставника новеньку, ледь знову не кинувся на неї. Дем’ян схопив його й втримав, але от новеньку не тримав ніхто.

— Стій! — крикнув Ведимир, — як там тебе! Заспокойся!

Він кинувся до дівчини, але Дар був швидшим й опинився перед нею.

— Даре! — в унісон вигукнули Ведимир і Маур

Маур все ще захищав Дем’яна й відчував, що сил у нього й так лишилося не багато. По скронях стікав піт, зуби здавалося сам собі розтрощить. Але Дару не була потрібна допомога — навколо хлопця і так з’явився щит-гасилка.

— Досить, — гукнув він

Дівчина чи то знову не почула, чи проігнорувала. Кинулася на Гната, Дем’ян з труднощами штовхнув його убік, а сам вивернувся від її удару. Але новенька швидко зорієнтувалася, як і Гнат. Він скочив на ноги, вона повернулася до нього й обоє готові були кинутися вперед.

— Гнате! — гаркнув Дем’ян й збив його з ніг

— Аніка! — Дар закричав одночасно з ним, підлетів ззаду, обхопив за талію й розвернув у повітрі

Всі до одного, хто кричав, галасував, біг чи робив хоча б щось замерли й мовчки втупилися у Дара з новенькою. Сяйво, що оточувало Гната, зникло. Як і навколо дівчини. Обидва підмітили, як Маур безсило сів на підлогу, але краєм свідомості й майже не надали цьому значення.