24.3

Аніка знала, що Гнат нерідко буває у них в кімнаті — ця кімната взагалі місце збору. З «ватаги» найсильніших там вдвох мешкали Маур з Лесем, тому коли вони збиралися, саме Гнат з Русаном приходили до друзів. Ярош рідко бував у кімнаті, його частіше можна було зустріти у тренувальній. А якщо і був, то не влізав у розмови. З Даром же більш-менш товаришували всі, тому він їм не заважав. Принаймні, раніше. Останнім часом Гнат з ним так і намагався посваритися, хоча Дар ці спроби переважно ігнорував.

— Тоді чому Дар не наставник?

— Йому лише тринадцять, — Гнат знизав плечима, — замалий

— Для цього замалий, для інших гнізд зарозумний. А у Князеславі сидіти якраз!

Ця думка повернула роздратування, а погляд на неї Гната, якийсь незвично м’який і добрий, збивав та змушував ніяковіти. Аніку здорово бентежила своя реакція, а тому якось само собою вийшло, що вона знову кинулася на Гната. Звично, просто і зрозуміло.

— На все у Ведима є пояснення! 

З розвороту вдарила ногою, хлопець присів й у відповідь сам вдарив, але Аніка встигла блокувати.

— Хтось має лишитися сильний у гнізді, раптом щось трапиться!

Вона вдарила вже іншою ногою, Гнат блокував і від удару довелося увертатися їй.

— І координувати події, князь би його побрав!

Удар, блок, знову удар. Один таки попав в бік Гнату, він скривився й за це сильніше штовхнув дівчину, що вона аж на кілька кроків відступила.

— Він завжди потрібніше тут, інших вчити!

Вона накинулася на Гната, той дав себе завалите на спину й тут же перевернувся, щоб самому опинитися над дівчиною. Аніка сіпнулася, але Гнат тримав міцно. Звично вона б знайшла спосіб зарядити йому чимось кудись та вивернутися, але лиш нахмурилася, подивилася йому в очі й запитала:

— Ти б запер свого сина у цьому склепі?

— Я — ні. Але Устим ще дещо сказав

Новенька навіть хмуритися перестала, просто лежала та дивилася на Гната широко розплющеними очима. А він подумав, що він був би не проти знати більше таких магічних фраз. А ще, що йому подобається дивитися на неї, коли так спокійно лежить, заглядає йому в обличчя і явно не думає, як би найбільш болюче вдарити.

— Що?

— Ведим тримає Дара біля себе й не хоче ним ризикувати, бо готує для чогось більшого. Можливо, хоче передати Дару академію

Осмислила вона не одразу. Було важко зібрати думки, раз у раз вони зісковзували на хлопця, що був так близько, погляд чиїх сірих очей викликав хвилювання. Вперше за їхнє знайомство вона взагалі помітила, якого кольору у нього очі! 

Її бентежили ці відчуття. Бентежило, що якось на емоційному вечорі їм випало поцілуватися, а Влас з посмішкою стверджував, що не обирати це і є суть гри й гра закінчилася для всіх. Звісно, могли б продовжувати без Аніки, але вона випадково плеснула сил і у кімнаті відпочинку було темно три дні, аж поки заклинання не відновили, а Власа відправила у відключку. Не сприяло це продовженню. Зате як випадали вони з Гнатом у наступні рази, усі вдавали, що нічого не відбулося і перекручували. Зараз же… ні, не могло у неї бути таких думок. Нісенітниця.

— Передати? А не рано Ведиму думати про смерть? Чи куди зібрався?

— З нас ніхто не впевнений у майбутньому. Але готуватися до смерті на Ведима справді не схоже… от мати запасний план — так

— Передати академію… — погляд Аніки розфокусувався — так легше думалося, — Ведим його до чогось готує… не випускає, щоб не ризикувати раніше часу? Він і Дару казав… Але тут усіх до чогось готують… — погляд сфокусувався назад на Гнаті, — ти теж думаєш, що Ведим має план, як звалити князя?

— Не знаю, — Гнат зітхнув, розуміючи, що й сам на багато запитань хотів би мати відповіді, — а що Ведим казав Дару?

Новенька мовчала так довго, що хлопець подумав, вона раптом згадала про свою ненависть й передумала розмовляти з ним. Це було б сумно. А може вона настільки ж шокована довгою більш-менш нормальною розмовою, наскільки й Гнат.

— Що його час ще не прийшов, — нарешті пробурмотіла дівчина

— А… ясно… значить, колись прийде

Гнат просто не знав, що сказати. Він тут же пожалкував, що зморозив це, але новенька глянула на нього доволі спокійно й далі щось собі думала. Це не радувало — хотілося, щоб вона ділилася і з ним.

— То ти підеш на завдання? — спитав перше, що спало на думку

— Ні, — твердо відповіла вона, — лишуся з Даром

Тим паче, що Ведимира й Дем’яна не мало бути у гнізді. Можливо, вони зможуть у всьому розібратися, зрозуміти, чому Ведим так поводиться, і вона допоможе Дару, як він колись допоміг їй. А в ідеалі у Ведима дійсно був план, який зміг би допомогти Кирилові. І тоді вони, звісно, якнайшвидше його втілять і вона звільнить брата.

Гнат одразу спохмурнів, а його руки на її зап’ястях стиснулися сильніше.

— Гнате

— Що? — грубувато запитав він

— Чому ти сказав Ведиму, що я маю йти?

Він був майже готовий про це пожалкувати! Дарма. Їй воно не потрібно, а він ніколи не зрівняється з її дружком. Он навіть прогулянку назовні й можливість допомогти «інакшим» проміняла, щоб побути з Даром!

— Ти можеш допомогти

Це не було брехнею, але фальш Аніка відчула. Все стало звично: і погляд похмурого Гната, і не болючі, але не ніжні захвати, і постійна недоправда. Хвиля роздратування знову піднялася у ній і дівчина так само звично добряче вдарила його.

— Нормально ж спілкувались, — Гнат скривився, сів і звів очі догори