21.2

— Так не може продовжуватися, — він подивився на підлітків серйозно, як на рівних, — я радий, що ви прийшли. Ми добре відчули, наскільки вразливі зараз

— Ви думаєте, Марко може розказати про академію? — запитав Гнат

— Ні, в цьому сильно сумніваюся, — похитав головою Устим

— Марко сильний, — кивнула наставниця, — й у нього є особиста причина — тут його молодша сестра

— Хто?

— Дівчинка семи років, ви мали помітити. Він привів її з пів року тому. Одна з причин, чому ми поки не перевели його до Князеслава чи іншого міста… Насправді я думаю, що Марко діяв за правилами

— Так було б краще для нього… — Устим важко зітхнув, — і для нас

Якби тут був Дар, Аніка б обов’язково пошепки запитала у нього, що вони мають на увазі. Але друга не було і довелося запитувати у наявних:

— Що за правила?

Дорослі перевели на неї дуже здивовані погляди, а потім на супутників, очікуючи від них пояснень. Ярош теж багатозначно глянув на напарника, мовляв і при цьому ти за неї заступався, щоб пішла з нами.

— Вона новенька, — пояснив Гнат і вже до неї, — це… я… розкажу дорогою назад

Від їхніх переглядань в Аніки з’явилося відчуття, що це правило їй сподобається не більше, ніж те, що змусило хлопців привести її у гніздо. Але вона мовчки кивнула, знову оцінюючи поведінку Гната й намагаючись зрозуміти, що у того в голові.

— Але… — Устим перевів погляд з хлопців на Аніку й назад, — чому… 

— Сила, — пояснив Гнат, — вищий рівень

Наставнику цього видно не вистачило, вираз його обличчя став таким, мов вони порушили ще якесь невідоме Аніці, але точно життєво важливе правило.

— Я теж, — додав Гнат

Після цього брови що Устима, що наставниць піднялися ледь не до лінії волосся й вони витріщилися на Гната з дівчиною так, мов побачили якесь чудо світу.

— Краще давайте справи вирішувати, — буркнув Гнат, — ніхто не ходив дізнатися, що з Марком?

— Ні

Ярош скривився й подивився на наставників ледь не зі зневагою.

— Я вам щось поясню для початку, гаразд? — помітивши це, мовив Устим, — ви, можливо, звикли до реалій Князеслава або іншого гнізда старше. У вас всі достатньо дорослі, найсильніші, найрішучіші й талановитіші. Але тут у нас знаходяться діти. Часто талановиті, сміливі й відчайдушні, але вони всі ще діти. Вони не готові до такого і я не буду ризикувати жодним з їхніх життів. Втрата Марка — це вже надто багато, — він подивився в очі Ярошу, — у тебе ще є проблеми з тим, що я не посилав наших спудеїв у місто?

Хлопець не знітився, не визнав неправоту. Він цього взагалі, здається, робити не вмів. Але відвернувся, мовляв він своє слово сказав, а далі ваші проблеми.

— От і добре, — кивнув наставник, — і якщо серед вас є аж двоє з вищим рівнем, то перше, що попрошу — відновити й посилити усі наші охоронні заклинання. Потім я піду разом з вами до Князеслава. Я хочу переговорити з Ведимиром. Нам небезпечно тут лишатися, надто багато стражі. Навіть якщо Марка вже немає… вони розуміють, що щось у цьому лісі є

— З заклинаннями допоможемо, — кивнув Гнат, — а мені потрібні дані вивідників у місті

— Це небезпечно

— Я не посилаю ваших дітей, а піду на розвідку сам. Дізнаюся, що сталося з Марком, далі діятимемо по ситуації. Як ти сказав, у нас у столиці інші реалії. Вони, — кивнув на Яроша з новенькою, — поки допоможуть вам з заклинаннями, — і перш ніж новенька встигла збіситися і щось сказати (а нехороший блиск в її очах вже встиг з’явитися), додав вже для неї, — будь ласка. Сам я в місті впораюся швидше, а цим «інакшим» дітям потрібна допомога

В котрий раз за це завдання вона здивувалася діям Гната. Ні, Аніка абсолютно не розуміла, що сталося з хлопцем. Тільки-но він дратує її, бо вирішує, чим їй займатися, як одразу все змінює й вже просто просить. Допомоги для тих, кому вона хоче допомагати. Роздратування і злість як подихом свіжого вітерця зняло.