19.2

До Дара поряд звикла не одразу. В першу ніч вони вирубилися від втоми, але вже на другу відчуття чиєїсь присутності, кожен його рух, кожен шерех будили дівчину та приводили у стан «бий чи біжи». Дар навіть запропонував поставити заклинання тиші їй на вуха, але відрізати себе від усіх звуків Аніка була не готова — все ж напрацьовані реакції на підозріле не раз рятували їй свободу. Довелося приймати хлопця поряд і хоч не одразу, але їй вдалося не сприймати його як небезпечного і спокійно спати.

Сам Дар теж не одразу звик спати не як заведено. Але чим далі, тим більше він відступав від правил. Коли ж сам запропонував Аніці прогуляти заняття, у дівчини від шоку ледь очі не повилазили з орбіт. Це був успіх! Ведимир, звісно, хлопцю прочитав догану… тільки жодного ефекту вона не мала. Навпаки, наступного дня Дар на зло йому знову прогуляв гутірку. Вони з Анікою ще з тиждень експериментували й хлопець з насолодою зрозумів, що Ведимира це дратує, але нічого той зробити не може.

На чергування відправити? Дар приймав це з посмішкою і скоро наставнику набридло це робити. Тільки згадка про Лелію справді могла б зробити з Дара цяцю-хлопчика. До неї у Дара було якесь особливе ставлення, він її оберігав, а надто її тонку натуру. Але зараз, коли ніхто не виходив нагору, Ведимир навіть не міг налякати її полюванням. А отже наставник міг тільки біситися, що Аніку з Даром здорово забавляло.

Ходили вони виключно на ті заняття, які самим хотілося. Або від нудьги, що теж траплялося. Крім як говорити, читати книжки (це Аніка любила, нічого такого) або тренуватися, в академії було майже нічим зайнятися, але все одно гутірки з предметів, які не мали навіть натяку на те, щоб наблизити її до звільнення Кирила, дівчина не надто любила.

Та і не одні вони такі були. Насправді, хоч Аніка і вислухала про тонни правил академії, хоч перед дорослими підлітки й поводили себе смирно, але майже за кожним водилися порушення. Прогулювали не одні вони, у кожного були свої неулюблені заняття. І свої друзі, хто міг прикрити. Маур терпіти не міг економіку. Фантазерка Мая на більшості занять малювала, хоч і вдавала, що слухає. Як і Олеся, яка писала каз. Соломія з занять могла вислизнути у тренувальну танцювати, а Ярош — справді тренуватися. Власлав навіть на руханку міг не заявитися, якщо хотів довше поспати. А ті, хто не мав магії й не вивчав заклинання, під час магічних занять лишалися у навчальній (теоретично) без догляду дорослих і взагалі робили бозна-що. 

Якщо ж брати інші правила… дорослі на емоційні вечори не ходили. Як Дар казав, це був час для підлітків бути просто підлітками, коли на них не тисли, давали відпочити й розслабитися. А розслаблялися вони далеко не завжди так мило і пристойно, як співи під гітару або танці. Азартні ігри на бажання, поцілунки з ким випадуть кості й алкоголь під виглядом чаю були зовсім нерідкими явищами. Звісно, це підтримували не всі. Але і кімнат відпочинку у гнізді було дві й злиняти на поверх нижче та зайнятися чимось цікавішим, ніж грою у слова, можна було завжди.

Крім того, якось вночі, як вони з Даром пішли на склад вкрасти сушку, натикнулися на п’яних Леся, Гната і Ялину. Так Аніка дізналася, куди інколи зникають спудеї з обох кімнат відпочинку і де п’ють не під виглядом чаю. І не тільки вночі. А якщо ввечері вийти у кімнату-оманку з боку навчальної, там часом можна було відчути тютюновий дим. Якщо серед курців не ходив хтось з магів, але серед них лиш зрідка курили близнюки.

Насправді близнюки були більше по каверзах і розіграшах. Вони й новеньку якось спробували розіграти… і більше до неї не підходили. Але вона їх розуміла. Зараз, як Служителі Єдності рискали лісами й спудеї безвилазно сиділи під землею, у всіх чесалися руки хоч якось зняти стрес. Маур от сам інколи не помічав, як таскав у інших речі. Аніка знала — якщо щось пропало, першим треба спитати хлопця. В кожного був свій спосіб розслабитися.

Дзвінку з Миланом не раз дорослі виганяли з кімнати відпочинку вночі. Одного разу там і Власлава з Діяною зловили, після чого Русан побився з Власом та посварився з сестрою. Бійки в академії теж були заборонені, але якби це когось зупиняло! Головне — з’ясовувати стосунки далеко від дорослих. Або, принаймні, встигнути, поки вони не прибіжать з сусідніх кімнат.

У Діяни з братом та Власом були вкрай складні стосунки. Як Аніка дізналася, Рус першим з’явився в академії. Їхній батько був тираном та п’яницею, приходив додому, бив дітей та матір, нерідко брав її силою. Малий Рус вирішив, що здохнути у лісі буде й те кращим, та втік. Діяна ж побоялася спершу з ним йти, побоялася невідомого і що може трапитися у лісі. Та і була ще меншою. А трапилися з ним спудеї та академія, де він тренувався до оскаженіння, мріяв стати сильним, прийти, вбити батька та забрати матір з сестрою, провину перед якими відчував щодня. 

Тільки як прийшов для матері було вже пізно. Що сталося з їхнім батьком ніхто не казав, але сестру Рус привів в академію, де опікав і трясся над нею. Відчуття провини, що давило його кілька років, лише підсилилося через смерть матері. І допустити, щоб щось трапилося з сестрою, Рус не міг. Діяна ж ніяк не визначалася, чи вона сердиться на нього, чи звинувачує, чи вдячна, що прийшов по неї. А ще терпіти не могла його опіку, задуху, з радістю хапалася за можливості показати, що вона чинить як хоче. І позлити брата. А найбільше того злило, коли він бачив поряд з сестрою Власа.

Цього нахабного герцогського синка з завищеною самооцінкою, який при кожній нагоді усім демонстрував який він інший і що на правила і взагалі гніздо йому плювати, Аніка терпіти не могла. А надто коли той широко їй посміхався, пробував взяти за руку, обійняти чи проникливим тоном казав якісь нісенітниці. Як Рада намагалася пояснити, він загравав, тільки для пояснення цього явища Власлав був найжахливішим прикладом. Загравав він з усіма підряд і це нічого не значило, хоча деякі нещасні дівчата вважали інакше.

І хоч Аніра загравала з ним переважно на очах у Руса, а Влас хоч і був не проти цілуватися з нею частіше, на інших дивився з не меншим інтересом, билися вони з Русом серйозно. А Діяна серйозно закотила брату скандал і зі звинуваченнями, згадками матері й порівняннями з тираном-батьком. Рус відтоді лиш кидав на них похмурі та застережливі погляди, а парочку вночі більше не ловили. Що, втім, мало значило. Вони обидва були магами, а Дара з Анікою теж ніхто з дорослих не ловив, хоча якраз вони дійсно лиш засинали поряд.