Глава 18. Вибір

Тільки як Аніка п’ять разів повторила все: і відкриття внутрішніх дверей, і як влізти нагору та не торкнутися останніх сходинок, і як зняти зовнішній фантом — хлопець оголосив, що тепер вона запам’ятала й зможе виходити сама.

— Ти…

Дар стояв у стволі-дверях і дивився на неї.

— Дякую, — тихо, але щиро і дуже щасливо

— І… — він запнувся, дивлячись, як дівчина посумнішала

— Тепер це справді моє рішення, — прошепотіла вона. Не безвихідь. Не бунтарство

Дар мовчки кивнув, довго вдивлявся у її обличчя і нарешті хмикнув:

— Я чимало порушив, але це було приємно. Ніколи не думав

— Не тікай сам, — вирвалося в Аніки

Хлопець похитав головою і клацнув її по носі:

— Я був радий з тобою познай, — осікся, — провести цю ніч. Щасти

Він швидко зник під землею, а Аніка стояла й дивилася на діру у стовбурі, яка вела вниз, у світ вільних і сильних, які все одно жили за нав’язаними правилами. Просто іншими й створеними іншими людьми. Глянула догори, відчула вітерець, який колихав гілки й листя, а разом і її волосся. А потім зітхнула й поставила на місце фантом. Це в минулому. Вона зробила свій вибір.

— Аніка

Дар, який підібрав книгу з підлоги навчальної, випрямився і посміхнувся.

— Радий, що ти будеш з нами

— Завтра можу й передумати. Або післязавтра. Чи будь-якого іншого дня, — вона теж посміхнулася, зайшла, зачинила двері й повернула фантом на місце

Врешті, їй теж є заради кого лишатися. І хоч вона ще не дізналася, та і ніхто не знав, як звільнити Кирила, тут, разом з іншими, шансів зрозуміти це було більше. А як зрозуміє, вона знає, як піти.

Після цього вони ще говорили, підбирали й ставили на місце книги, які вона розкидала. Ті, що порвалися, Дар відклав у сторону, щоб наступні чергові їх підклеїли. Розбитий вщент стілець вони віднесли до печі на кухню, а потім ще й позамітали. Загалом, привели навчальну у хоча б приблизно нормальний вид. А тоді Дар ледь не пішов до кімнати. Бач так правильно. На це Аніка заявила, що правильності вдень вистачить і можна вирішити хоча б де спати?! І хоч хлопець ламався і навіть як лишився бурчав, але теж заснув на килимі у кімнаті відпочинку. Не те щоб їй була потрібна компанія, але це Аніка записала собі у досягнення.

Але найбільше Аніка пишалася ним (і своїм впливом!) зранку. Коли настав час руханки, а треба сказати аж надто швидко, до них почали заглядати: то хтось з хлопців підіймався чомусь не через спортзал, то хтось з дівчат забігав, бо дивом примудрилися забути тут блузи. Кожен вважав своїм обов’язком погукати до бідних нещасних тіл, які намагалися спати, і розказати про ранок і руханку. На це тіло Аніки переверталося на бік і накривало голову подушкою, а тіло Дара виганяло гостей кількома добрими словами. І по тому, як дивувалися спудеї, дівчина зрозуміла, що настільки відкрито і нахабно (та й взагалі майже ніяк) Дар правил не порушував. Нічого, поспілкується з нею і нормальним стане!