16.2

Гнат кинув на Маура повний безвиході погляд, на що друг зміг тільки опустити очі й ледь знизати плечима. Новеньку явно насторожили слова наставника, але для дорослих вона одразу відійшла на другий план. Як і для Леся, який просто не міг мовчати про таке:

— А Гнат відпустив її. Дівчинка не хотіла йти з нами й він наплював на всіх. Ще і нас зі Златом тримали, щоб ми їй не заважали. З Мауром, — уточнив на всяк випадок

Після цих слів Гнат навіть пожалкував, що він не надто емоційна Дзвінка і не може зараз впасти на коліна, заламувати руки й на всю навчальну голосити: «За що мені це все?!». А далі б його заспокоювали, а там може і про все забули й не довелося б пояснювати та мати справу з наслідками. А те, що ні в кого правда не викличе хороших емоцій, сумнівів він не мав. 

А Леся ж як те зачепило… Гнат не міг сердитися на друга, хоч і бачив, як новенька від його слів вся підібралася, як напружений кожен її м’яз і вона готова у будь-який момент вскочити й чи то кинутися, чи то бігти. Як обличчя скам’яніло (а зараз він був би не проти, щоб вона просто звично хмурилася!), погляд став чіпким і швидко оцінив оточення, а навколо зіниць навіть почала світитися райдужка. І хоч жодного слова про це ще не сказали, але вона вже розуміла, наскільки все не так… 

— Ти відпустив її, — ще більш украдливо, виділяючи кожне слово, промовив Ведимир

Його тон, як і важкий погляд з-під брів, не обіцяли нічого хорошого. Будь в академії можливість засудити хлопця до заслання на все життя, наставник би, певно, зробив це не роздумуючи. І навіть те, яким цінним бував Гнат, його навряд зупинило б. Хлопець перевів погляд з нього на новеньку, у якої вже ледь пальці не тремтіли від роздратування та магії, а світло в очах не тонко натякало, що комусь не далеко до межі. Перевів погляд назад. Проковтнув ком у горлі.

— Я не міг зупинити, — нарешті він вирішив, що гнів новенької неминучий і потрібно хоча б зі старшими не посваритися

Аніка до побіління стиснула кулаки, але якщо мить назад вона була готова влізти й висловити все, що думає про цього чоловіка без жодного плану, який чомусь вважає себе в праві керувати іншими й щось їм забороняти, то після фрази Гната застигла. Слова Ведимира було абсурдним до неймовірності, але чомусь ніхто не сміявся. А от слова Гната… Розповідь набирала цікавих обертів і хоч емоції Аніку переповнювали як вдало «взяті» речі зі складу її сумку у скрині, за якою вона вже, на жаль, не зможе змотатися перш ніж піти, дівчина вирішила послухати. Раптом дізнається щось ще цікавіше!

— Я довірився Гнату, — Маур спробував підтримати друга, — він єдиний мав хоча б якісь шанси проти неї. Якщо сказав так, значить інших варіантів не було

— Ми не могли її зупинити, — повторив Гнат, — а якби й зупинили проти волі, не змогли б довести сюди. Ненавчений маг, але за межею… ви розумієте. Єдиний шанс, що вона сама вирішить йти з нами. А для цього ніхто не мав заважати піти

— І це був твій план? А якби не повернулася?

— Ведимире, це був єдиний план, де ми могли б привести її. Якщо можеш назвати інші варіанти, готовий вислухати

— Що це значить?!

Новенька вскочила, а стілець за нею з голосним стуком впав на підлогу. Ненадовго вистачило їй витримки… хоча Гнат і так був здивований. Радувало хіба те, що Ведимиру й іншим наставникам чи то вистачило слів хлопця, чи то райдужка дівчини, що вже наполовину сяяла, справила враження. А може й вогняні сполохи, які де-не-де іскрили у повітрі навколо неї. У будь-якому разі, наставник перестав дивитися на хлопця як ворога академії номер два і кивнув йому, показуючи, що пояснення прийняті та схвалені. А ще швидкий погляд на дівчисько, мовляв, розберися з нею, будь ласка. Як завжди, все найважче скидають на нього і чуда чекають!

— Мала… — він повільно встав навпроти, зловив її погляд і спробував хоча б виглядати та звучати спокійним, — місце таких, як ти, тут. Твоє місце тут

— Це ви за мене вирішили?! І тому обманув?! З турботи про мене?!

— Я… — Гнат все ж не витримав і опустив очі, але майже одразу змусив себе подивитися на неї, — я справді думаю, що тут для тебе найкраще. Але… — запнувся

— Ми не могли тебе відпустити за правилами, — сказав Лесь те, на що у Гната не вистачало духу

— Які такі ваші правила визначають щось за мене?!

І за Кирила разом, бо якщо хтось і міг щось змінити для брата, то тільки вона. Вогняний сполох з’явився прямо перед обличчям Гната і той інстинктивно відсахнувся. Але навіть не тому не зміг відповісти. Просто слова дівчини відгукалися йому, а від несправедливості та внутрішньої суперечності знову захотілося стати Дзвінкою і завити вголос. 

Ведимир з незадоволенням помітив, що хлопець мнеться. І навіть здогадався про причини, від чого новенька викликала у нього ще більшу неприязнь. Щоб одного з найважливіших спудеїв хтось плутав!

— Ти бачила хлопців і що вони робили. Це поза указами, нас розшукує усе князівство. Якби тебе зловили або ти комусь розповіла, це б поставило під загрозу усіх. Міркування безпеки, — сухо пояснив він