15.2

Дар, хлопець теж тренований, але на відміну від Яроша цілком гармонійний, швидко звернув тему в іншу сторону. Заявив, що хто б які плани не називав, вони усі закінчуються на моменті перевороту, а цього недостатньо. А відбудовувати князівство як? А політична ситуація з іншими королівствами? Третє «а» він сказати не встиг, бо зав’язалася нова суперечка. Але видно того й хотів — спокійно сидів поруч з Лелією, обіймав її однією рукою і щось шепотів, аж поки та не усміхнулася.

Нову тему підтримувало не так багато людей, видно Дар мав рацію і більшість вважали, що спочатку треба здобути свободу, а вже що з нею робити і як вони подумають потім. Проте Аніка дізналася, що тиха і відсторонена Радана прекрасно орієнтується у політичний і економічній ситуації (а ще що таке політика та економіка!), а ще пропрацьовує варіанти розвитку подій у майбутньому, яке місце вільна Унарія могла б зайняти на карті світу. Виходило не надто оптимістично, а оскільки більшості ще й не цікаво, то тему швидко згорнули й сказали, що це здорово, але таки подумають після здобуття свободи. Радана заперечила, що після буде пізно і їх можуть підкорити сусіди, а тоді навіщо зараз так змагатися за недовговічну свободу?

Власлав показово фиркнув і Аніка зрозуміла, що він не подобається не тільки їй. Може його слова про сусідні країни і їхні політичні інтереси й були розумними, але те, як він себе поводив, дратувало неймовірно і хотілося закопати його у найближчій стіні. Хлопець виявився герцогом, та не простим — його землі від більшості Унарії й свавілля князя відділяли гори, ще й під боком знаходився Ліор, країна магів. Жилося там населенню видно не дуже добре, раз він був тут, але явно краще за інше князівство. І все ж Власлав заявив, що за потреби одразу туди повернеться і підтримати який зараз там уклад для нього важливіше за можливий (і настільки ж можливо провальний) переворот. Після цих слів на хлопця подивилися з вдвічі більшою неприязню, повітря ледь не заіскрило і навіть Ведимир другий раз за гутірку спохмурнів. І хоча якась дівчина теж ловко звернула тему в сторону, наставник ще довго похмуро дивився на малого герцога.

Аніка посміливішала й наприкінці ставила запитання, щоб прояснити незрозумілі позиції. Вона за цей час дізналася про князівство, родину князя, вкраденого сина і єднання більше, ніж за все життя до того. Єдине, чого не дізналася, це плану Ведимира. Як сказав по дорозі на обід Гнат, якщо у засновника академії та головного наставника і був план, про нього серед спудеїв не знав ніхто. Що засмучувало всіх та й Аніці оптимізму не вселяло. І все ж причини лишатися в академії деякий час були — навіть без плану Ведимир зі спудеями знали більше за Аніку, що їй потрібно було якнайшвидше виправити.

***

Після обіду Аніка дізналася, що Дар не тільки думає глобальніше за всіх і вміє відвертати увагу, але й найкраще знається на магії. А ще озлоблюється, коли йому впарюють новеньких спудейок і «просять» з ними позайматися. А особливо коли після короткого нерозбірливого пояснення новенька не може запалити на долоні вогник — ефектне, корисне і відносно просте заклинання, якому вчили першочергово і яке, як сама новенька заявляла, у неї інколи саме виходило. Але в більшості випадків не виходило, як і під отруйним поглядом Дара. Вони з Анікою ледь не поцапалися, дівчина в цьому підземеллі та й загалом легко заводилася, але з’явився Гнат і попросив хлопця заспокоїтися, а якщо не виходить — зривати свою злість на тому, хто в ній винен. Той швидко глянув на Ведимира, але одразу стушувався і пробурчав вибачення. Перед ким: Анікою чи Гнатом — було незрозуміло.

— Влетіло за Лелію?

— Ні, — Дар сплюнув, — але не забув нагадати, що я обіцяв аби її не чіпали

Гнат хлопцю навіть співчував, але ж новенька тут ні до чого.

— Я можу її повчити. Хочеш — ходи побий мішки

— Щоб виговорювали, що у тебе виснаження день тому, а я це допустив?

— У неї теж, але вчитися ж відправили

— Він мене поставив… Знаєш, чому я люблю думати, що після перевороту? — Дар помовчав, чи то навмисне роблячи паузу, чи вже сумнівався, що хоче це вимовити вголос, — тоді я нарешті буду вільним

Аніка намагалася зрозуміти хлопців, але у неї поганенько виходило. Втім, як з усіма «інакшими». Навіть останню фразу, таку близьку і зрозумілу, вона була не впевнена, що трактувала правильно. Чи він говорив про ту ж свободу, яку вона подумала?

Хлопці зійшлися, що заняття буде втрьох. Дар перестав так явно злитися незрозуміло на що, навіть усміхнувся Аніці, але вона пораділа, що пояснювати взявся Гнат. З ним вона відчувала себе вільніше й попросила навчити спочатку важливішому — відкривачці дверей. Інше могло почекати. От тільки хлопець почав плутано говорити про складність заклинання, магічні потоки й що рано. А коли на запитання, коли буде вчасно, зам’явся і пробурмотів про швидкість навчання і що у новенької було вигорання вчора, куди їй складна магія, в Аніки з’явилися сумніви.

Дар це слухав з осудженням, хоча мовчав. Підозри Аніки тільки зросли, хотілося брикнути і вогник не на долоні запалити, а під ногами Гната, щоб той пострибав поки не навчить її чому дівчина хоче. Але все ж вирішила поки вчитися тому, що дають. Зрештою, може заклинання-відкривачка дійсно складне, вона ж на цьому ще не розуміється. І керувати своїм вогнем хотілося, ніщо так не допомагає вижити у лісі. Але наступного ж разу вона повернеться до потрібної теми й ніяких відмовок не прийме.