Через деякий час Гнат забрав руки. Вони їли та говорили про магію. Але про те, коли ж Аніка примудрилася магічити, хлопець мовчав. При цьому так жалібно на неї подивився і попросив почекати хоча б до завтра, що дівчина навіть наполягати не стала. Зате раптово, собі і їй на здивування, він поділився своєю історією.
Раніше Гнат жив аж біля моря, через пів країни від Князеслава. Його мати загинула під час пологів разом з ненародженою сестрою, а тато через кілька років — у морі. Ростив брат, який пройшов єднання, але Гнат зневажав його за це і ні у що не ставив. Хоч тоді й не знав, що це саме єднання і чому брат так почав себе поводити. Зараз же ледь не плювався на тих, хто готовий продати свободу за життя.
Хлопчина постійно десь пропадав, разом з іншими таскав речі зі звалищ, а у лісі будував з них будиночок і грав у своє королівство. Про будинок та гру ніхто не знав крім хлопців, але все інше управлінню у справах неповнолітніх теж не подобалося. Він був некерований, до школи не ходив, лазив по дворах. Постало питання, чи дійсно брат може його виховувати, чи хлопчину варто забрати у дитячий будинок. І перш ніж це вирішили вони, Гнат сам вирішив і втік.
Йшов лісом уперед. Спочатку боявся, що його наздоженуть і заберуть у дитячий будинок, а потім зрозумів, що він забрів невідомо куди, але далеко і глибоко. Продовжував йти, аби хоч кудись вийти. І якось так вийшло, що не везло йому таскатися хащами та він мов спеціально звертати в інші від поселень сторони. Пройшов хлопець ледь не пів країни, аж поки не набрів на один зі сховків академії. Так знайшов запас їжі та води, а ще копанку, де можна спати. Усе для того, аби провести там кілька днів, що хлопець і зробив. Хоча тоді він не знав, що як вліз туди відправив сигнал в академію і за ним послали спудеїв, але вирішив лишитися і сподівався, що хтось таки прийде. Не від хорошого ж життя у місті в оточенні правил хтось це місце створив! А за три дні кілька спудеї привели його в академію і вже пів року він тут.
Від новенької Гнат тільки дізнався, що у неї також є брат, який пройшов єднання, але у неї зовсім інше ставлення до нього і навіть косий погляд збісив її ледь не до серйозної сварки. На його ж щастя, хлопець з цією темою швидко заткнувся і більше до неї не повертався. Зате по кількох питаннях дівчини зрозумів, що Рада також мала рацію — новенька явно розбиралася у житті й виживанні у лісі, а отже і сама деякий час там жила. Але нічого більше він витягнути з неї не зміг, та й не дуже старався. Давити ще було рано.
Потім Гнат підхопився, сказав, що одне з заклинань йому послало сигнал і вони з Анікою удали, що сплять. Зоряна, яка прийшла перевірити підопічних, поправила коцик новенькій та в нерішучості постояла над хлопцем, який лежав поверх коцика на її власному ліжку. Все ж не стала його чіпати, вийшла і погасила світло. А як тільки двері зачинилися, Гнат запалив магічний світляк і усміхнувся новенькій. Та усміхнулася у відповідь — прикидатися і тихо робити по своєму те, проти чого хтось буде проти, їй шалено сподобалося. Робиш по своєму, але без скандалів і боротьби. Здорово ж!
— Думаю, вона на цю ніч не повернеться
— А де спатиме? — здивувалася Аніка
Вона знала, що знаходиться у кімнаті Зоряни — наставниця збиралася постійно приглядати за нею і тому не відправила в лазарет. Тут було всього два вільних ліжка, на яких вони лежали. На інших гробополицях стояли та лежали склянки, мішечки, коробочки та сумки з усілякими цілительськими штуками.
— У Дем’яна. Вони не демонструють, бо серед спудеїв це заборонено, але вони доволі близькі… і нерідко сплять разом
З заклинанням тиші та світляком ніхто не заважав їм говорити та доїдати припаси аж до півночі, хоча відбій був значно раніше. Лягли вони коли вже дійсно втомилися й Аніка вперше за довгий час засинала з усмішкою.
#1490 в Молодіжна проза
#601 в Підліткова проза
#3761 в Фентезі
#598 в Бойове фентезі
Відредаговано: 02.06.2023