14.2

Гнат більше не тримав руку — опустив, коли новенька відвернулася. Зараз же лише усміхнувся і кивнув на ліжко. Ніздрі новенької гнівно розширилися, але перш ніж вона встигла знову відвернутися, Гнат запитав:

— То куди підеш?

— Їсти хочу! — чомусь сказала Аніка з явним викликом

— Тут їжі вдосталь, — він кивнув на стілець поряд, де справді стояли тарілки з їжею

— Пити!

Хлопець іронічно посміхнувся. Там же стояла фляжка з водою.

— Нагору хочу!

— Ти ж ще не вивчила заклинання-відпирачку. Зможеш потрапити лише у коридор і кімнату відпочинку

Аніка знала, що він правий — пам’ятала з екскурсії Олесі, що у цій частині є. А від інших частин і тим паче лісу нагорі її відділяли двері за фантомними стінами, які вона ще не вміла відчиняти… Тобто без Гната чи ще когось (якщо вона зустріне цього когось у коридорі) піти звідси вона не могла. Цей факт сильно псував настрій.

— То навчи, — все ж взяла себе в руки й лише у тоні пробивалася злість

— У тебе щойно було магічне виснаження і ще не відновилися сили. Не найкращий час вчитися магії. Сядь, я допоможу з силами, а пізніше розберемося і з фантоми

Аніка знову фиркнула. Варіант «то відкрий мені сам» вона чомусь не розглядала. Їй просто хотілося зробити хоч щось, не важливо що. Але не те, чого хотів від неї Гнат! І без нього.

— Зоряна побачить тебе. Або хтось інший побачить і розповість. А вона одразу ж приведе назад, вкладе у ліжко й змусить пити мікстури. Мабуть, після цього ти заснеш

— Ще чого! — буде вона її слухатися, буде їй хтось вказувати! От ще придумав!

— Вона хороша, це як краще для нас. Щоб скоріше поправлялися. Але ж ти не хочеш зараз цього?

Аніка гнівно подивилася на хлопця, хоч і сама не розуміла, на що конкретно вона зараз сердиться і чого б хотіла. А той спокійно продовжував:

— І йти ти насправді не хочеш, бо все ще стоїш тут і розмовляєш зі мною. Тоді чому б не сісти назад? Поїси, я допоможу відновити магію, а ще розповім усе, що хочеш знати

І він знову протягнув руку. Новенька мовчи стояла.

— Ну-бо, давай. Тобі потрібно вчитися довіряти іншим, а ще керувати бунтарством. Тобі ж просто хочеться зробити навпаки, хіба ні? — по тому, як змінився вираз обличчя новенької, Гнат зрозумів, що потрапив у точку, — ти не хочеш дозволяти іншим керувати тобою, але дозволяєш цьому відчуттю. Чому?

— Бо так я керую собою, — вона аж здивувалася запитанню, відповідь же очевидна!

— А от і ні, — хлопець лукаво посміхнувся, —  якби я спочатку сказав, щоб ти обов’язково прямо зараз йшла геть з цієї кімнати, ти б хотіла залишитися? Тоді я буду казати все навпаки до того, що хотів би, щоб ти робила. Тоді керувати тобою буду я, а не ти

Аніка від здивування відкрила рот, але не знайшла слів і врешті решт настільки задумалася, що сіла на ліжко. Через деякий час підняла очі на Гната, який сидів навпроти на стільці:

— Ти мене дуриш

— Я показую тобі, що ти не права і можна діяти інакше. А керувати собою — значить самій обирати, коли прислухатися до бунтарства, а коли — до людей навколо

Він перебрав пальцями витягнутої руки, знову запрошуючи новеньку дати йому свою. Вона трохи помовчала, а потім так само мовчки й з задуманим виразом дала руку. Хлопець усміхнувся кутиками вуст, святкуючи маленьку перемогу, Аніка ж відчула тепло, що йшло від його руки. Не лише фізичне, але і якесь інше. Незвичне, зате приємне.

Так, сидячи один навпроти одного, ледь не торкаючись колінами, вони й говорили. Гнат обома руками тримав вже дві долоні дівчини та ділився силою. В якийсь момент він трохи нахилився корпусом вперед, а потім і вона його скопіювала, хоча обоє цього не помітили. Спочатку дівчина була доволі тихою і задумливою, але потім почала розговорюватися. Цей хлопець… розумів її. Озвучував думки та відчуття, про які вона не говорила. Навіть більше, він розповідав, що відчуває те саме і як з цим впоратися. А Аніка згадувала розповідь Олесі про магію та вільнолюбство і навіть йому вірила.

Від бунтарства і спорів на тему свободи вони перейшли до магії й Гнат намагався розказати, а Аніка — відчути, як саме він ділить з нею силою. Вийшло у неї справді чи вона додумала що хотіла дівчина не могла сказати з впевненістю. Потім він розповідав про те, що сталося і чому Зоряна не могла зцілити її так, як його. Про те, що зараз час десь між обідом та вечерею наступного дня і що весь цей час відбувалося у гнізді. Що повернулися хлопці, а вразлива Дзвінка так тяжко пережила вид другого за два дні напівтрупа, що героїчно захотіла вивчати цілительство. От тільки Зоряна за кілька хвилин наговорила їй такого… цілительського, що дівчина одразу передумала та ще й просила заспокійливе.