12.2

Троє дорослих зібралися у Ведимира. На одній з полиць-ліжок ще спав Гнат, але на нього не звертали уваги.

— Що скажете? — запитав Ведимир

— Навіть не знаю, радіти нам чи хапатися за голову, — промовив Дем’ян

— Я теж, — кивнув Ведимир

— Але уявіть, скільки це можливостей

— Це може погано закінчитися, — тихо промовила Зоряна

— З Гнатом все інакше, — Дем’ян подивився на хлопця, а за ним й інші наставники

— Так, він навчився керувати цим, — погодилася Зоряна, — але чи зможе навчити її?

— З іншими спудеями у нього непогано виходить

— Ти ж розумієш, що це різне

— Я вірю, що у нього вийде, — Дем’ян подумав і додав, — принаймні, якщо у когось і вийде, то лише у нього

— Тут скоріше питання, чи захоче вона навчитися, — промовив Ведимир, — у будь-якому випадку, нам треба обдумати, як діяти. Якщо вона дізнається

— Не якщо, а коли, — поправила Зоряна

— А якщо ми вжиємо заходів?

— Яких? — скептично оглянула його наставниця, — попросиш чи накажеш усім мовчати? Так вони тебе й послухалися. Хіба не знаєш, що далеко не одну її це може обурювати? І навіть якщо так. Що, коли дівчинка сама почне ставити запитання?

— Згоден, це не приховати, — промовив Дем’ян, — і може вийти серйозний конфлікт. Позбавити її вибору… 

— Думаєте, мені це подобається? — втомлено запитав Ведимир, — я теж зовсім не хочу сваритися з такою магічкою

— Але ти її не відпустиш, — тихо проговорила Зоряна

— Ви самі знаєте, навіщо ці правила! — раптом розлютився він, але миттю заспокоївся, — будь ласка, я б не хотів боротися ще й проти вас

Наставники переглянулися і винувато глянули на старшого.

— Знаємо, Ведиме, — кивнув Дем’ян, — і вони знають. Але коли це стосується тебе… часто все одно

Ведимир похмуро зиркнув на своїх колишніх спудеїв, з незадоволенням згадуючи, що стосовно нових вони нерідко праві.

— Отож. У нас є сильна магічка, яка, як ви кажете, дізнається і все рознесе. У нас є сильний маг, який може навчити її контролювати себе, але якого вона довела до стану пів трупу. І що будемо робити? Чекати, поки він навчить її й вже адекватній людині розповідати?

— А якщо вона дізнається раніше? — справедливо підмітив Дем’ян

— Зараз я навіть уявити не беруся, що вона зробить. А якщо Гнат впорається, може обійтися

— Мені здається, що не обійдеться нізащо, — заперечила Зоряна

— Може і так… але з Гнатом же обійшлося

— Гнат особливий, — покачав головою Дем’ян, — у нас і слабкіші бунтують

— Якщо вона дізнається не від нас, ніколи не буде довіряти, — внесла новий аргумент Зоряна

— Це суттєвий момент, — погодився Ведимир

 — А зараз ще не все втрачено?

— Потім буде точно втрачено, — відповіла наставниця Дем’яну

— Є ще одне. Ми не можемо її не вчити, поки не розповімо. А поки вона нічого не вміє, може перебіситися з меншими наслідками

— Вона не вміє свідомо, але не думаю, що це розв'язує проблему, — Дем’ян нахмурився

— Але свідомо точно буде гірше. Давайте ще раз. У нас точно немає можливості уникнути скандалу, враховуючи її рівень. Брехня є вже і рано чи пізно розкриється. Але виглядає так, що чим раніше, тим краще для нас. Що найгірше може статися?

— Вона піде за межу

— Почекаємо, поки звалиться від втоми, а потім ти напоїш її відварами, — відповів Ведимир Зоряні

— Рознесе гніздо

— Думаєш зможе? — Ведимир задумався над словами Дем’яна, — ні. Не слабші за неї сюди вклалися. Зможе щось зламати, але думаю ми переживемо. Я бачу тільки ризик, що вона втече

— Зі знаннями це зробити буде легше

— Так, — кивнув йому Ведимир, — тоді розповідаємо якомога швидше. Відкривати не вчимо. Дамо їй відкривачку… і я сподіваюся, що Гнат швидко навчить її контролю і вона свідомо буде тут.

Наставники переглянулися і хоча нікому ситуація не подобалася, але мовчки погодилися.

— Але краще все ж почекаємо, поки Гнат відновить сили. І потрібно, щоб відчула, що може втратити.