10.3

— А ви тоді як сюди потрапили? — проігнорувала вона хлопця

Підлітки чи то переглянулися і прийшли до якогось рішення, чи оцінили компанію одне одного і не надихнулися. Обом мов збили настрій, Власлав нарешті заткнувся і став жувати хліб, Олеся швидко піднесла до вуст горнятко з молоком.

— У кожного різні історії… — все ж почала пояснювати вона, хоч і неохоче, — багато хто тікає до лісу. Не суть причини, у князівстві більше тікати немає куди. А в лісі зустрічає спудеїв. Ми якщо на вилазках бачимо людину і розуміємо, що вона «наша», то показуємося і приводимо в академію

— І як ви це розумієте, якщо не показуєтеся до того?

— По різному. Завжди видно, чи ти у ліс прогулятися прийшла, чи тікаєш від чогось. По впевненості, речах, поведінці. По очах. Хтось може вголос виговорюватися, якщо думає, що глибоко у хащах. Я от співала… це завжди допомагало.

— Якось… дуже випадково це все

— Як виходить, — Олеся знизала плечима, — ми намагаємося перехопити підлітків до того, як вони потраплять у повозку. Інколи у стражів можемо підгледіти наведення на «проблемних». У містах теж видивляємося. Але там набагато важче, все ж розкриваємося ми тільки якщо повністю впевнені. І не кожен готовий все кинути, потрібно це враховувати… а якщо ти вже сама втекла від усього… набагато легше прийняти

— І не скисаєш від складнощів, — додав Власлав, — до речі, Гнат з Мауром ті ще відчайдухи. Чому вони повернулися?

— Непробивний тип, — зітхнула Олеся

— Були виснажені, а Гнат — поранений

Для Олесі це новиною не стало, а от у Власлава від здивування відкрився рот і він подався вперед, готовий ловити кожне слово:

— Виснажені? Гнат?! Ще й поранений?! Що сталося?

— Побилися

— Це з ким він міг битися, щоб виснажитися?! — вразився хлопець

Перши й порив був сказати правду. Показати, що вона може за себе постояти й з нею краще не зв’язуватися. З іншого боку, завжди вигідно, коли тебе недооцінюють. Хто знає, раптом наступної миті доведеться тікати й тоді на руку елемент несподіванки. І хоч вони не служителі єдності, в Аніки було відчуття, що краще промовчати. Не потрібно давати іншим того, що вона не розуміє. Тим паче, коли один з них у неї викликає виключно нехороші емоції.

— Не знаю, — буркнула дівчина, — розкажіть мені про академію

Зміна теми була надто явною, хоча з дорослими зазвичай це без проблем працювало. Вони не могли собі дозволити не звертати уваги на дитину і її запитання, а тому такий трюк Аніка використовувала часто. А от по тому, яким незадоволеним поглядом окинув її Власлав, дівчина зрозуміла, що підлітки від дорослих справді відрізняються… Зате Олеся з радістю ухопилася за можливість і в Аніки склалося враження, що вона обходить деякі теми на прохання Ведимира. Це її насторожило, звісно, але зараз було на руку.

— Ми тут вчимося усьому підряд. Магії, — почала розповідати Олеся, — читати, писати, рахувати, якщо раптом не вмієш. Полювати, виживати. Мови вивчаємо. Географію, економіку, державотворення, історію. Ритуал теж. Думаємо, як ми можемо змінити стан справ. І як ми можемо допомогти іншим. І на завдання багато хто ходить. Завдання — це якраз коли допомагаємо іншим або пробуємо щось змінити. І ще багато про що говоримо, насправді

— І давно це все?

— Років сім-вісім, — Олеся замислилася, — може більше. Не знаю. Дем’ян з Зоряною з перших спудеїв, то, мабуть, десь так

Більш ніж за пів її життя вже можна було змінити щось, але Аніка вирішила лишити ці думки при собі. Поки. Можливо, вони вже якраз біля відгадки? Вона ж ще не все знала.

— Гм… Так виходить, навчають вони?

— І вони, і одне одного підтягуємо, і по книжках… залежить, що саме. Зранку завжди тренування, його наставники проводять. Після сніданку відчити чи гутірки, мови. Тут і наставники можуть бути, а можуть приглядати за нами просто. А після обіду час персональних занять — вивчаєш, що хочеш. Сама. Потім магія, тут і наставники й одне одного вчимо. Після вечері повторення всього, що вивчали за день. А потім ми лишаємося одні на емоційні вечори. Співи, танці, якісь ігри. Де вже не тренуємося, а відпочиваємо.

— І так щодня? — жахнулася Аніка

— Часто. Якщо ніхто не йде на полювання. Або на завдання. Чи Ведимир вирішує влаштувати виживання. Або придумують ще щось нестандартне. Практикум, наприклад… 

На завданнях допомагаємо населенню. Як феодали розходяться, то підкидаємо продукти чи інше. Зазвичай у феодалів же й краде хтось з наших.

З фольклором працюємо. Придумуємо казки, вірші, пісні. Про щось життєствердне, таке що надихає й мотивує. Для дітей переважно, щоб на казках вчилися мислити інакше за дорослих, бачили інші приклади дій. І ігри придумуємо, теж такі, побавитися з дітьми.

Про мандри їм розповідаємо, полювання, рибалку. Чим більше підлітків таким займаються, тим легше губитися серед них. І допоможе їм, якщо втечуть. І ще придумуємо всяке… буває дізнаємося про чергову каверзу від феодалів і думаємо, як можна зашкодити їм зробити погане.

Вивідники у місто ходять, новини дізнаватися. І коли нам доставляють щось з-за кордону або треба купити у місті, виходимо. Це те, що для нас. 

Ще є чергові. Двоє готують сніданок, обід та вечерю. Вони за кілька годин до їжі йдуть з занять. А ще двоє чергують по гнізду: усе перевіряють, підновляють заклинання де потрібно. Вони зазвичай замість магії цим займаються. На їжі усі чергують по черзі, а по гнізду лише сильні маги… І є правила