Глава 10. Спудеї та правила

За похмурими думками Аніка і незчулася, як вони дійшли до кінця складу. За черговою фантомною стіною знаходилося квадратне приміщення. В центрі стояв стіл, по периметру — полиці з посудом та усіляким начинням, пічка й таз для миття рук у стіні. На вільних поверхнях усюди були миски з їжею, лежали продукти, брудні ложки та ножі. Неймовірної краси світловолоса дівчина нахилилася над пирогом та старанно викладала щось ягодами різного кольору, а такого ж ефектного породистого виду хлопець відкрив загородку печі й поліз туди з ножем.

— Влаславе! — дівчина подивилася на нього з-під нахмурених брів, — не чіпай

Вона не підвищувала голос, але від інтонації хотілося втекти ще дужче, ніж від криків торговців, які побачили, як Аніка краде пиріжки.

— Що знову не так? Я перевіряю, чи готове м’ясо

— Я знаю, коли воно буде готове. І не потрібно псувати його зовнішній вигляд дірками від ножа

Дівчина говорила повільно і розбірливо, при цьому робила глибокі вдихи та видихи, наче намагалася заспокоїтися. Спина її була рівна, мов до неї дошку прив’язали, а ніжні руки з тонкими довгими пальцями з силою стискали край столу. Хлопець приречено зітхнув, закотив очі та закрив піч.

— Не чіпай!

Аніка здригнулася від несподіванки й моментально відсапнула руку від тарілки з охайно викладеними шматочками сиру. Одразу ж вона відстрибнула назад і озирнулася навколо, оцінюючи, куди можна чкурнути. Виходу не знайшла, зате наткнулася на погляд Олесі, яка підійшла і заспокійливо взяла її за руку.

— Соломіє, не переживай, — Олеся посміхнулася їй, — ми не чіпаємо красу, яку ти тут робиш. Це новенька, вона просто не знала

Свою руку Аніка висмикнула, але вгамувала інстинкти й передумала тікати. Ловити та здавати служителям єдності її тут точно не будуть.

— Ви не цінуєте мої зусилля, — піджала губи світловолоса дівчина, — і, навіть якщо не маєте такого на думці, щось псуєте. Я ж просила не приходити на кухню, доки я готую. Невже це важко?

— Я, між іншим, другий черговий. Я не міг не прийти, — відказав їй хлопець і окинув Аніку зацікавленим поглядом, — а ти ззовні чи з іншого гнізда?

— Ззовні, — відмахнулася від нього Олеся і спитала Соломію, — що ми можемо перекусити, щоб не заважати тобі чаклувати над вечерею?

— На складі їстівне закінчилося?

— Гаразд, візьмемо на складі, — примирливо відказала Олеся і кивнула Аніці на двері

— Влаславе, не допоможеш дівчатам?

Хлопець насупився — видно не любив, коли його намагаються здихатися — але з гордим виглядом пішов за ними на склад.

— Як тебе звати? — запитав він, коли двері на кухню зачинилися

— Бажана

Олеся відтягнула хлопця в сторону і тихо щось йому сказала, а той подивився на Аніку куди більш зацікавлено. Олесі це явно не сподобалося, але він її перебив зовсім не тихою фразою:

— Я не буду питати у тебе про прохання Ведимира, а ти не будеш мені про них говорити, домовились?

Олеся гнівно висловилася, але хлопець був непробивний і відповідав їй лише глузливим поглядом. Нарешті тій це набридло, вона відвернулася і пішла до новенької.

— Бовдур! — пробурмотіла, а вже новенькій кивнула вглиб складу, — ходімо щось знайдемо. Сир любиш, та? І пробач Соломії — вона цінує естетику та завжди все навколо робить гарним. І дуже переживає, коли хтось погано відгукується про це або псує. Не важливо, навмисне чи випадково. Насправді Соломія хороша, просто ми не в той час зайшли

Хлопець швидко нагнав їх з боку новенької, але перш ніж встиг щось спитати у тієї Олеся його відірвала:

— А мені здавалося, що сьогодні ти чергував із Дзвінкою. Сніданок і обід були не дуже

— Вона попросила Соломію приготувати святкову вечерю для Милана. Ніхто ж не зробить смачніше, — він не клюнув на виверт і пропустив «похвалу» мимо вух, зате повернувся до новенької, — я — Влас. А як ти дізналася про академію і потрапила сюди?

Олеся нахмурилася, але промовчала.

— Прийшла з Гнатом і Мауром, — буркнула Аніка

— Вони вже повернулися?! — хлопець аж зупинився від такої новини

— Так

— Але ж ще рано! — дівчата його чекати не стали, тож він знову наздогнав їх, — а що сталося? Ритуальників звільнили? І ти не сказала про Леся

— Звільнили. Лесь та Злат повели їх далі

— А вони з якого дива повернулися? І що Ведим сказав?

— Нічого

— Нічого не казав?! А що всього двоє, серед яких Злат, з ритуальниками, це нормально?

— До них ще двоє хлопців пішли

— А, на заміну… То так і кажи одразу, що все витягати потрібно!

— Влаславе! — шикнула на нього Олеся

Той і сам швидко зрозумів, що зробив помилку. Новенька шарахнулася в сторону, її очі звузилися, а губи стиснулися у тонку лінію. Втім, вона швидко відійшла, але на Власа вже не дивилася і на жодну репліку не відповідала. І за що, що просто трохи гримнув?! Він вибачався, посміхався, намагався заглядати їй в очі… нічого дівчисько не пройняло! Навпаки, вона ще сильніше відгороджувалася. А коли він визвався нести продукти (щоб дівчата не напружувалися ж!), взагалі схрестила руки на грудях і кинула на нього гнівний погляд. Сама Аніка при цьому шкодувала, що це не вона лазить по ящиках і дістає їжу. Тоді б могла і діставати більше, і може вдалося б щось для себе приховати.

Мимо Соломії вони пройшли ледь не навшпиньки та опинилися у кімнаті з довгим рядом столів та лавками. Власлав тут же заходився нарізати хліб та сир, а Аніка знову подумала, що якби нарізала вона, можна було б дістати більше та краще для себе. Але Олеся спокійно сіла на лавку й Аніка нехотя зробила те саме.