8.2

— Мене звати Ведимир, — представився чоловік, — я створив це місце. Маур сказав, жити як всі тобі не до душі?

— Припустимо

— Тоді ти точно за адресою, — він посміхнувся, — як тебе звати?

— Бажана

По тому, яким уважним поглядом нагородив її чоловік, вона зрозуміла, що стосовно цього Маур теж встиг йому щось сказати. Вона правда гадки не мала, як Гнат вперше засік її брехню. А тепер ще й Ведимир… це бентежило та навіть злило, але Аніка змусила себе спокійно сидіти.

Чоловік наполягати не став. У це місце ніколи не потрапляли звичайні хлопці й дівчата, у кожного була своя історія: сумна, трагічна або просто про страшний збіг обставин. Ніколи не знаєш, через що пройшов підліток, який сидить перед тобою. Тут всі швидко вчилися приймати одне одного з усіма страхами, агресивними реакціями на здавалося б звичайні речі, недовірою та іншими особливостями. А сам засновник це знав краще за всіх.

— Ти не з примусових ритуальників. Розкажи, будь ласка, як ви зустрілися

— Гнат напав на мене

— Що?! — Ведимир ледь не вдавився наступною фразою і кинув здивований погляд у сторону хлопця з Зоряною

— Гнат забрав у неї камінь. Вона хотіла звільнити ритуальників, але не знала про вогонь, — пояснив Маур

Хлопець взяв один з небагатьох стільців зі спинкою, сидів навиворіт і спирався на цю спинку руками. При чому голова так і норовила стукнутися лобом о руки, але він тримався і навіть намагався усміхатися. На його слова Аніка традиційно нахмурилася і схрестила руки на грудях. Ведимир же повернувся неї та з незрозумілим виразом кивнув:

— Ти точно «наша»… Тобто ти теж хотіла їх звільнити й коли Гнат зупинив повозку дісталася її дверей раніше, ніж хлопці?

— Повозку зупинила я. І розібралася зі стражами також, — Аніка підняла підборіддя і подивилася на чоловіка з викликом

— З одним, другого Гнат стукнув по голові, — поправив Маур і тут же отримав гнівний погляд дівчини

— Ти сама зупинила повозку та утихомирила стража? — у погляді чоловіка з’явилася повага, — а яким чином?

— Налякала коней вогнем і заманила стража в ліс

— А далі? Ти що боролася з ним?

— Так. І перемогла

— Вона на нього каменюку зверху скинула, — здав її Маур

— Йому вистачило, — відрізала дівчина, незадоволено дивлячись на того

— Не сумніваюся, — Ведимир всміхнувся кінчиками вуст, — а хто і де на вас напав?

— Ееее, ніхто

— Чому тоді Гнат безсилий лежить у Зоряни на столі?

— Він боровся з нею, — Маур кивнув на новеньку, — туди ж злив усі сили. Я поставив щит, але не дуже допомогло

Зіниці Ведимира здивовано розширилися і в погляді на дівчину з’явилася настороженість.

— Ти володієш магією?

— Так, — вона ще сильніше розпрямила спину і підняла підборіддя

— Ні, — відгукнувся Маур, — але має сили. Рівні Гнату

— Ні, так! — вперто поправила вона, — я запалюю вогонь. І ніж поглядом метаю

— Інтуїтивні дрібниці, — пробурмотів шокований Ведимир, — але така сила… 

Не дивно, що вона наважилася виступити проти системи. Хоч і не розуміла усієї картини, але відчувала і не могла інакше. Але тут це може тут стати проблемою… Чи приживеться дівчина в гнізді? Гнат радше виключення, серед підлітків нечасто хто вміє так добре керувати своїми поривами. Втім, зрозуміло, що варіантів немає. Вона лишиться. Треба навчити її та сподіватися, що нічого поганого з цього не вийде… 

— З такою силою ти зможеш багато цікавих речей, не тільки запалювати вогонь, — його витягнута вперед долоня раптом зникла, мов кисть давно й остаточно відрубали й рука закінчувалася на рівні зап’ястя. Аніка жадібно на це витріщилася і навіть забула, що вдає впевнену та всесильну, — ставати невидимою, наприклад. З такими фокусами все можна зробити простіше, тихіше і безпечніше

— Тихіше? — перепитала вона, зачаровано дивлячись на долоню, що з’явилася назад на потрібному місці

— Ти б не помітила хлопців, якби все йшло по плану. Жодних свідків чи слідів. Ніхто не здогадається, що відбулося. Лише що десятка підлітків отримали свободу

У Аніки в голові стали боротися різні думки з відчайдушністю не меншою, ніж вона з Гнатом кілька годин тому. Вона хотіла цю силу і можливості. Це не дитячі забавки без жодної користі, які вмів робити тато. І не вогонь, який вона добре якщо запалювала через раз. Ні, Ведимир і те, що вона бачила у хлопців, було іншим. Набагато сильнішим. З цим вона зможе допомогти Кирилу! Але… 

— Що ви за це хочете?

— Нічого, — чоловік посміхнувся, — тільки ходи на усі заняття і вчися, допомагай з полюванням та іншим господарським. Як усі тут. Згодом, якщо захочеш, зможеш ходити на завдання. Вони бувають різні. Звільнити ритуальників якраз було одним з таких

Пф… плата за силу — добувати їжу та допомагати «інакшим»? Це навіть не умови, а її щоденне заняття з приємними бонусами. Одразу згадалася приказка про безкоштовний сир у мишоловці, але дівчина подавила ці думки. Вона навчиться усього, а потім допоможе брату.

— Згодна

Ведимир видихнув з полегшенням. Добровільність значно спрощувала ситуацію.