Глава 8. Академія для бунтарів

— Ви Леся на дівчину зміняли?

Якийсь хлопець сказав наче в жарт, але голос був напружений.

— Він живий? — захвилювалася інша дівчина

— Лесь вирішив переїхати у Златогорськ?

— Ви потрапили у пастку, але вас врятував досвідчений маг, навчив змінювати зовнішній вигляд і щоб не попастися по дорозі назад Лесь став дівчиною?

— Мая! — роздратовано шикнули на дівчину-фантазерку

— Гнате, де ти так поранився? — один з хлопців з шоком впорався швидше й підскочив до нього, — ти взагалі як?

— Тихоне, все в порядку, — відгукнувся той

— Я розберуся, — на плече хлопчини лягла рука дорослої жінки й м’яко його підштовхнула назад до інших, — Ведимире, думаю, потрібно зробити перерву

— Ми маємо право знати! — обурилася якась дівчина

Її підтримав гул голосів, але всі замовкли, як тільки руку підняв дорослий чоловік.

— Так, Ялино, все правильно. Але у двох словах, зараз немає часу на деталі, — на останніх словах він повернувся до Маура

— Це точно, — кивнув той і спокійним голосом повідав, — ритуальників звільнили. Усі живі, Лесь теж. Він і Злат ведуть новеньких до Златогорська. Все в порядку, тільки у плані зміни. Нам потрібні Ярош, Русан, Ведимир та Зоряна

— Не сумніваюся, — фиркнула жінка поряд з Гнатом, проводячи у того рукою перед очима, — Дар, принеси, будь ласка, аптечку з моєї кімнати, — сказала вже голосніше

— Кого не назвали — на тренування, проводить Дем’ян, — розпорядився Ведимир

Такого пояснення підліткам явно було мало. І хоча хвилюватися стали менше, на Гната кидали збентежені погляди. На Ведимира ж — незадоволені та навіть обурені. Але слухняно розійшлися й Аніка встигла побачити, що стіна навпроти також частково ілюзорна і там є ще одні двері.

— Русан і Ярош вас замінять? — як тільки в кімнаті не лишилося зайвих, Ведимир перейшов до справи

— Так, — кивнув Маур

— Показуй

— Спочатку поставте мені столи в центр

Зоряну послухалися миттю і вже за хвилину Маур з іншим хлопцем (і, чесно кажучи, це була більше заслуга другого) підвів та вклав Гната на поставлені одне до одного столи. Якийсь хлопчина приніс сумку з великою кількістю кишень і відділень, передав її жінці й пішов. Жінка одразу стала діставати звідти баночки, ганчірки і якісь незрозумілі Аніці штуковини та розкладати поряд на столі.

— Він буде в порядку?

Аніка трималася насторожено, але підійшла і ніяково топталася поряд. 

— Буде, куди він подінеться, — Зоряна дістала великі ножиці й протерла їх змоченою чимось тканиною, — як отримав рану, як обробляли?

— Рана від ножа, — пояснив Маур, — потім він боровся фізично і магічно. Скільки крові витекло не знаю, але було багато червоних плям. Потім обробили, ем, якось. Сюди ми йшли години дві, він намагічив стимуляторів. Я помітив коли спустилися і його вже накрило

— Ніж з отрутою?

Маур зміряв новеньку поглядом з ніг до голови. Вона ледь помітно похитала головою, підтверджуючи його думку:

— Ні

— Точно? Рана велика, але не настільки, щоб він у такому стані був, — Зоряна розрізала бинти й розглядала рану, — він сам зашивав?

— Точно, ніж звичайний. Це через боротьбу, на неї майже всі сили злив. Зашивала вона, — кивнув на новеньку

— Хм, добре, зрозуміло. Ведиме, він твій. Але потім до мене підійдеш, — сказала вона Мауру і повернулася до новенької, — що саме ти робила? Виглядає жахливо, якщо чесно

Маур відійшов з дорослим і ще двома хлопцями в сторону та став їм показувати щось на карті. Аніка ж подавила бажання чкурнути геть після слів жінки й видавила з себе розповідь:

— Він протер тканиною з якоюсь рідиною. Потім сказав зашити як одяг, чимось намазав і перемотав

— Мда, розповідь. Протер поверху чи… — жінка вдивилася в рану, — що всередині?! Гнате, ти про що думав? — хлопець мовчав, його очі були заплющені, але Зоряна і не чекала на відповідь, — ці речовини не мають потрапляти у кровотік. Я ж розповідала не раз! Голку хоч знезаразив?

— Запалив її, — невпевнено відгукнулася Аніка

— Хоч щось не забув… паршиво обробили. Я все перероблю і приберу наслідки вашої творчості. Від стимуляторів сам відійде за кілька днів, — вона дістала таблетку з сумки й поклала Гнату до рота, — ковтай. Поспиш поки я тебе підлатаю. За кілька днів поставлю на ноги, — вона дістала ножиці менші розміром, примірялася до ниток у рані, але перш глянула на новеньку, — ти як почуваєшся?

— Нормально, — пробубніла вона

Насправді у дівчини боліло все тіло, наче по ній проскакали троє-четверо коней, і вона відчувала незвичну внутрішню втому. Але нізащо б не сказала про свою слабкість, тим самим підставляючи себе! А вид жінки з ножицями у руках наганяв на неї жах. Якщо уявити себе на місці Гната… нізащо!

— Як знаєш, — Зоряна покачала головою, — тоді не заважай

Аніка нахмурилася і відійшла. Сказати, з полегшенням чи незадоволенням, вона б і сама не змогла. Одночасно хотілося й опинитися далеко від жінки, і слідкувати що там з Гнатом. Але Маур з Ведимиром не дали їй довго копатися у думках. Двоє хлопців, з якими вони розмовляли, вже зникли, а тому як Зоряна її відпустила, вони одразу покликали. Аніка підійшла до них без ентузіазму, але з незалежним виглядом сіла поряд на стілець і розпрямила спину.