Глава 15

У цьому великому та заплутаному світі ми створили свій, окремий. Кожного дня, який починається світанком – новий космос. Хоча ні, світанок починався з його посмішки. Іноді дні та роки пролітають немов по клацанню пальців, а іноді окремі дні розтягуються у вічність. Так ось ці два тижні стали для нас вічністю, у хорошому розумінні цього слова. У нашому світі зовсім не було так безхмарно, але ми вчилися з цим миритися. Наприклад, з повним ігнором з боку мого батька, тато досі вдає, що не помічає Тріса, а Тріс стоїчно приймає цю зневагу і все одно готує чай на трьох. Його друзі теж не зрозуміли пориву. Наші почуття та плани ніяк не стикуються з їхніми поглядами, тому вони швидше підколюють, ніж підтримують. Окрім Ріка, цей хлопець зберігає нейтралітет, можливо тому, що закрутив з моєю подругою. Зате моя мама виявила бажання приїхати і познайомитися з моїм хлопцем, який ось вже два тижні ночує у моїй кімнаті, з ентузіазмом обслуговує столики у кафе та навчився варити суп. Щодня я купалася в його ніжності, в морі та мріях про майбутнє. Ми не говоримо про минуле. Взагалі. Тріс запечатав цю тему. Мало того – він вимкнув свій телефон. І я ні про що не питаю, вірю, що настане час і він сам мені все розповість.

— Манюню, і чому ти не спиш так рано? — мружиться Тріс, піднявши голову з подушки. — Йди до мене. Знаю чудовий спосіб, як тебе заспокоїти, — спіймавши мене за руку тягне до себе, і я лягаю йому на груди, з блаженством вдихаючи його запах. Він так класно пахне: літом, пригодами та морем.

— Сьогодні іспит, хочу зібратися думками та придушити цей дурний страх. Хіба ти ніколи не хвилюєшся перед іспитом?

— Ні, не хвилююсь. Який сенс? Іспит завжди можна скласти з другої спроби. Або в крайньому випадку домовитися з ректором, вони з моїм батьком по суботах грають разом у гольф, — знизує плечима, а його руки вже грайливо пестять мені спину, добираючись до сідниць. — Ти така смачна. А ще ти розумна, у тебе все вийде, у тебе завжди все виходить, пам'ятай про це.

— Який же ти жук. Життя тебе не било і вочевидь сильно не напружувало. Як же ти тоді цінуватимеш те, що воно тобі дає? Мене це турбує, Трісе.

— Що значить не напружувало? А хто вчора змушував мене готувати рагу? Знаєш, як я намучився? Всю ніч сьогодні снилися перці та цукіні, — сміючись, перекидає мене на спину, заглушивши моє обурення поцілунком. — Ми тихенько. Це для тонусу та віри в себе. Секс на удачу, — кохатися у нього виходить краще, ніж куховарити. І я вже не можу встояти. Закохалася до нестями, по самісінькі вінця, кожною клітиною свого тіла та частинкою душі. У його ласку, в його яєчню, яку він готує мені на сніданок, у те, як він привітно усміхається відвідувачам кафе, як катає мене в морі на спині, у наші прогулянки вечорами та нескінченні поцілунки. Я віддала себе йому, і він з радістю мене узяв, всю до крапельки. Перше кохання — це завжди сильно і повністю, коли душа навстіж і в серці вміщається цілий всесвіт, у якого колір його очей і тепло його посмішки.

Тріс провів мене до дверей аудиторії. Ева теж примчала мене підтримати, начепивши на мене свій браслет на удачу і засунувши мені у кишеню щасливу монетку:

— Ти отримаєш найвищий бал, я навіть у цьому не сумніваюся. Але про всяк випадок я сьогодні вранці прочитала заклинання моєї бабці і врятувала павука, заради тебе. Ти ж знаєш, я трохи відьмочка, — притискає мене до себе ця руда чаклунка, цмокнувши в щоку. — Потім відсвяткуємо?

— Звісно, сьогодні у нас заплановано аж дві вечірки. Моя мама приїжджає, — роблю великі очі, глибокий вдих, ловлю погляд Тріса і заходжу всередину. Тепер боятися пізно, треба зосередитись, відпустити всі зайві думки та спокійно сконцентруватися на питаннях. І тоді перемога буде за нами.

Іспит тривав дві години. Дві години зосередженого напруження. Не дарма я так старанно готувалася, мені вдалося розгорнуто відповісти на кожне запитання, перевірити і ще раз себе перевірити. І коли я, нарешті, вийшла з аудиторії, вичавлена ​​наче лимон — тут же опиняюся в обіймах мого коханого хлопця, який весь цей час чекав на мене під дверима.

— Результати після обіду. Боже, як це було складно, але я, здається, впоралася. …Я так тебе кохаю, — видихаю, а Тріс завмирає. Я вперше за ці два тижні сказала йому ці слова. Сил у мені залишилося замало, а ось емоцій зібралося до небес під зав'язку. Тож вони з мене й вискочили. І це правда, я кохаю його і хочу бути з ним. Тепер я готова ризикнути.

— Ого, сьогодні найкращий день у моєму житті. Я дочекався, ти зізналася і це більше не таємниця, — посміхаючись, треться об кінчик мого носа, цілує в очі та губи. — Підемо на пляж. Вб'ємо час до обіду, в морі він пролетить непомітно. Потім поїдемо, зустрінемося з твоєю мамою, а після на вечірку, Ділан обіцяв закотити мега-пупер свято з приводу свого повернення додому.

— Як? Вони вже їдуть? — думки про чийсь від'їзд викликають у мене паніку. Тому що Трісу теж скоро доведеться поїхати, а можливо й мені теж. Коли я починаю про це думати – стає важко дихати.

— Йому вже набридло, він бідолаха все одно згорів, обліз і позеленів від одноманітності. Ділан не може довго перебувати на одному місці. Харві їде разом із ним, а ми з Ріком ще затримаємось. З дуже поважної причини, — Тріс дуріє, намагається мене лоскотати, звалює собі на плече, кружляє і несе до машини.

У морі легко топити свої страхи та сумніви. Воно висмоктує з тебе твої тривоги, а натомість нагороджує своєю силою. Принаймні з морем у мене такі стосунки, ми з ним дружимо з самого дитинства, я просякнута сіллю і мене заспокоює крик чайок та вітрила на горизонті.

— Про що ти думаєш? — Тріс малює на моїй нозі тільки йому видимий малюнок.

— Завжди думаю тільки про тебе, — жартую і раптом стаю серйозною. — Я подумала, що сумуватиму за морем, за своєю рідною мовою, тут залишається дуже багато, що мені дорого.

— Там у тебе буде океан і я. А ще ти можеш лаятись на мене хорватською, я все одно нічого не розумію, але завжди з цікавістю слухаю. Поїхали, красуне, час дізнатися про твою перемогу та надіслати заявку. Сьогодні наш день! Відчуваєш, який він особливий? Навіть повітря пахне інакше.