Глава 30.1. Дракон

Я відразу його впізнала. Впилася поглядом у дракона, різко підвелася та сіла, від чого гамак небезпечно нахилився, і я ледь ганебно не перекинулася вниз. Схопилася пальцями за краї гамака, вирівнялася, та постаралася граційно спуститися з нього. Це виявилося складним завданням - гамак погойдувався, серце схвильовано стукотіло, а руки тремтіли.

Дракон плавно опустився на берег перед нашим будинком, і поки обертався, перебуваючи в блакитному мареві, я зачаровано й бездумно кинулася до нього, забувши навіть взути черевички. М'який, розігрітий на сонці, пісок шурхотів під моїми ступнями, просочувався між пальцями, повертаючи до реальності й даючи зрозуміти, що все це не солодкий сон. Коли серпанок розвіявся, переді мною стояв Деміан, сяючи тією ж неймовірною посмішкою, якою посміхався мені тоді, в Мірадеї, коли ми познайомились, і від якої накотило відчуття нестримної ейфорії. Він мав приголомшливий вигляд: засмаглий, у білосніжній сорочці та чорних штанях, що підкреслювали його бездоганний статний силует. І тільки волосся злегка розпатлалося після оберту, так і хотілося підійти та пригладити його рукою...

Деміан часто снився мені, а потім його образ як міраж розвіювався з першими променями сонця, залишаючи відчуття розчарування та втрати. Після всіх цих снів побачити його наяву здавалося чимось неймовірним.

- Ви до нас із візитом, Ваша Високосте? - чемно запитала я, зчепивши руки за спиною, щоб приховати як зрадницьки вони тремтять від хвилювання.

- Так, вирішив, що настав час налагоджувати дипломатичні зв'язки із сусідами, - білозубо усміхаючись, відповів Деміан.

- Що ж спонукало наслідного принца Еланії самому прилетіти на наш скромний, загублений в морі острів? - продовжувала ламати комедію я.

Новоявлений принц теж явно отримував задоволення від цього імпровізованого спектаклю:

- А я бачу, ви уважно стежите за подіями, що відбуваються у ваших сусідів... - помітив він, - Так і є, нещодавно мене проголосили спадкоємним принцем Еланії, і король наполягає, що мені час одружитися...

Моє серце впало донизу. Кудись під ноги.

- Он як?.. - протягнула я. - То ви розглядаєте як варіант шлюб із трольчихою? - я награно насупила брови, немов обдумуючи це вкрай серйозне питання, - Маю зазначити, зміцнення близькосусідських зв'язків з тролями через шлюб - це мудре, продумане, хоч і дещо несподіване рішення...

Деміана моя пропозиція про шлюб із трольчихою розвеселила, і він розсміявся:

- Ні, мадемуазель, ви не вгадали. Мене цікавить одна високородна дівчина з Мірадеї, яка живе на цьому острові...

- Ах, ви про цю... - продовжувала паясничати я, змахнувши рукою. - Але наскільки я пам'ятаю, ви не горіли бажанням одружуватися з нею і були вкрай ображені її рішенням відмовити вам.

- Так і було, - погодився він, - доки я не прочитав відповідь від настоятельки монастиря богині Міри, в якій вона погоджувалася взяти вищезгадану дівицю в послушниці. А після цього - копію, зроблену нашою Службою безпеки Еланії з її листа, надісланого напередодні ритуалу благословення вінценосної пари.

- Так усі мої листи прочитувалися? - запитала я, здивовано округливши очі.

- Звичайно, - кивнув Деміан. - Служба безпеки не спить.

Він уважно дивився на мене, і я не витримала його жагучого погляду та опустила очі.

- То, можливо, ти поясниш, чим було викликане таке палке бажання піти в монастир, про яке ти незабаром благополучно забула? - запитав він, разом ставши серйозним та зосередженим.

- А у тебе немає припущень? - питанням на питання відповіла я, розглядаючи пісок під ногами, оскільки говорити правду мені було ніяково.

- Є, - погодився Деміан, - але мені хотілося б почути справжні причини із перших вуст.

- Річ у тім, що один молодий чоловік не вважав за потрібне розповісти мені, що є сином короля, а я боялася, що за зваблення нареченої наслідного принца його стратять, - я підняла на нього очі й сказала прямо, - Я хотіла тебе захистити!

- Мене? - сторопів він.

- Так.

- Захистити? - це не вкладалося в його голові.

- Угу, - кивнула я.

Новоявлений принц уже хотів заперечити, коли я сердито додала:

- Крім того, виявилося, що ти вже заручений!

- Заручини не були офіційно оголошені, - швидко сказав він,- Перед моєю поїздкою в Мірадею перемовини закінчилися на усних домовленостях.

- Ах, ну це ж усе змінює! Навіщо тримати своє слово, якщо ти став принцом крові! - надмірно емоційно вигукнула я.

- Це було до зустрічі з тобою, - несподівано проникливо сказав Деміан.

І моє серце солодко стиснулося.

- А що змінила наша зустріч?

Його погляд пом'якшав і він сказав, понизивши голос:

- Усе.

На мої очі набігли сльози.

- Хто я для тебе? - різко запитала я. 

Я стиснула зуби, а потім видихнула:

- Що я мала думати? У Мірадеї в тебе був роман із Крістіною, в Еланії на тебе чекала наречена, а між цими двома ти розважався зі мною? - з гіркотою сказала я.