Розділ 41

Данило прийшов наступного дня до студії, бо Яна не хотіла зустрічатися вдома.

У дворі «Середи» розвантажували листи прозорого пластику для музейного макета. Вантажівка перекрила ворота, і тепер кур’єр із їжею сперечався, куди поставити велосипед. Яна сиділа в маленькій кухні біля вікна. Данило приніс два стакани кави, на її кришці написав «без цукру». Нічого не намалював.

— Я прочитала аркуш, — сказала вона.

— Про суху ручку?

— Так.

— Ти пам’ятаєш той вечір?

— Частинами. Книгарню, Іринину зелену сукню, як зачиняли ролети. Тебе там не було.

— Мене й не було. Ти розповіла наступного дня.

Він сів навпроти. На безіменному пальці Яни не було каблучки, і погляд Данила на кілька секунд затримався на її руці.

— Я вирішила закрити доступ у цій лінії, — сказала Яна.

Данило опустив погляд на каву.

— Через запис?

— Запис нагадав, що я вже довіряла собі до всього цього. Але вибираю не тебе.

Він підняв очі.

— Я розумію.

— Не впевнена. Я вибираю життя, де Сергій помер. Де я пройшла похорон, терапію, повернення до роботи. Де зустріла тебе, так. Але якби ми завтра розійшлися, ці роки не стали б менш моїми.

— Я розумію краще, ніж хотів би.

Він поклав на стіл маленьку коробочку із заручальною каблучкою.

— Це не пропозиція повернути її. Я не знав, чи вона потрібна для процедури.

— Потрібна як річ, яку треба зняти. Носити не буду.

— Добре.

За стіною Роман просив когось не ставити пластик на батарею. Задзвонив стаціонарний телефон, Олеся відповіла. Робочий день не звільняв для них тишу.

— Я пам’ятаю Лізину квартиру, — сказав Данило. — Сьогодні вранці шукав у себе синю чашку, якої тут немає. Не телефонував їй. Записав у зошит і подзвонив Ользі Сергіївні.

— Що вона сказала?

— Після твого закриття це може припинитися. А може лишитися звичайним спогадом, якому нікуди продовжуватися.

Данило зім’яв паперовий поясок на стакані й розправив його нігтем.

— Ти боїшся?

— Так. Ще боюся, що ти повернешся й вирішиш пробачити мене тільки тому, що обрала цю лінію.

— Я не вирішила.

— Добре.

Він зробив ковток. Кава була вже холодна.

— Я забрав кільце не через одну мить паніки, — сказав Данило. — Два дні думав про це. Шукав статті про якорі, хоча знав, що нічого не знайду. Переконував себе, що ти не можеш дати згоду, бо пам’ять порушена. Я побудував дуже розумне пояснення, чому маю право не питати тебе.

— Навіщо кажеш?

— Щоб ти не пробачила коротку помилку, якої не було. Це був вибір. Поганий, але мій.

Біль повернувся раптово і був зовсім не схожим на тугу за Данилом. Яна дивилася, як він обирає для себе найгіршу, але точну назву вчинку, і згадувала, скільки довгих місяців вірила його словам без перевірки.

— Я не знаю, чи ми будемо разом, — сказала вона.

— Я теж не знаю.

Яна посунула коробочку до середини столу, щоб жоден із них не тримав її біля себе.

— Весілля навесні не буде. І після процедури я не надягну каблучку назад тільки тому, що повернулася сюди.

— Розумію. Просити не буду.

Вони погодилися, що Данило буде в сусідньому приміщенні під час заключного етапу знаходитиметься тільки як контакт на випадок медичної потреби. Не в кімнаті. І не буде першим обличчям після пробудження — спочатку Яна мала підтвердити факти сама.

Олеся зайшла по чай і зупинилася, побачивши їх.

— Перепрошую.

— Заходь, — сказала Яна. — Ми закінчили.

Данило підвівся, але залишив коробочку на столі.

— Подзвони, якщо захочеш. Якщо не захочеш, Ірина скаже мені результат.

Біля дверей він обернувся.

— Я радий, що ти вибрала не мене.

Олеся підняла брови.

— Це довга історія, — сказала Яна.

— Я зрозуміла тільки те, що весілля скасовано.

— Відкладено без дати.

— А робота?

— Сьогодні я закінчу список для друкарні. Потім беру відпустку до понеділка.

Олеся сперлася на стільницю.

— Я вже передала музей Романові до середи. Не геройствуй.

— Він упорається?

— Він упорався дев’ять днів, поки ти жила ще десь. Упорається і ці три.

Яна розповіла їй стільки, скільки було потрібно: процедура, можлива втрата доступу до частини спогадів, кілька днів без роботи. Олеся не попросила довести існування іншої лінії. Відкрила робочий календар і мовчки перенесла зустрічі.