34. Сильніше за мене

Єларейн

У скронях шалено стукало, а реальний світ став розмитим.

Я йшла, сама не знаючи куди йду, але врешті опинилась у приміщенні схожому на кімнату. Я опустилася на якесь ліжко, а в голові продовжувало бахкати "бум!бум!бум". Лише за мить я зрозуміла, що це віддає у скроні стукіт мого власного серця, ніби йому самому нестерпно більше перебувати всередині.

Мені здавалося, що я дійсно втрачаю зв'язок і з реальністю і з власним тілом. Шок, розпач, біль від брехні і зради — вдарили по мені настільки сильно, що я не могла викараскатися з цього жахливого вихору. Він закручував і перемелював мене, тріпав по повітрю мов паперову ляльку.

В якийсь момент я зрозуміла, що вже не можу нормально дихати. Я захлиналась сльозами і власним болем, і не мала сили самостійно з цим впоратися.

Несподівано для самої себе, я змогла зробити глибокий вдих, і відчула, як моє тіло знову належить мені. Крізь завісу сліз я побачила перед собою Ліарін, яка сиділа переді мною на колінах, тримаючи мене за руку. Від її рук до моїх плавно перетікала енергія насичено-бузкового кольору. Я зрозуміла, що Ліарін вплинула на мене своїм цілительським даром, і була їй за це безмежно вдячна. Щоправда, завдяки цьому — прояснилось у моїй голові, а думки почали нав'язливо метушитись там, накидуючись одна на одну. І приємних з них не було жодної.

Мій шлюб — фікція. Обман. Від самого початку це все було не по-справжньому, лише добре продуманою грою схиблених на владі маніпуляторів. Я була такою дурною і наївною! Як та бовдурка, дозволила почуттям затьмарити мені голову! Але ж він завжди був таким ніжним, переконливим, невже можна так майстерно зіграти почуття?! Схоже я і справді наївна, раз мене так легко обдурити... Чи було за усі ці 12 років хоча би щось щире та справжнє між нами? Я відчувала як моє тіло знову починає трясти.

— Єларейн, — Ліарін дивилась на мене спокійно, м'яко, але водночас впевнено. Вона так сильно змінилась від учора, та в мене не вистачає сил, аби усвідомлювати зараз ще й це. — Ти мусиш послухати, — що послухати? я нічого не хочу слухати. Ліарін прочитала все у моєму погляді. — Те, що він скаже.

— Він брехав мені, Ліарін. Все життя, всі ті роки, що я була з ним щаслива, він просто використовував мене через багатовікові амбіції свого божевільного роду! Що завадить йому збрехати і зараз? Все перекрутити, виправдати себе! — я видихнула і похитала головою. — Я не хочу його слухати.

— Якби він збирався брехати — не назвав би своє справжнє ім'я одразу ж. Просто послухай. А потім роби висновки. Я не кажу тобі його пробачити, бо не впевнена, що сама могла би зробити це. Але тобі дуже боляче, і я це буквально, відчуваю. Ти маєш зараз тисячі питань, на які не можеш знайти відповідей, вони мучитимуть тебе, і породжуватимуть ще більше болю. Його розповідь може допомогти тобі знайти ці відповіді. Я прошу тебе зробити це не заради нього, а заради себе. Будь ласка.

Ліарін дивилась на мене, не відводячи очей. Я визнавала слушність в її доводах.

— Я не хочу туди повертатися... — я промовила це з надією і відчаєм. Не знаю, на що саме я розраховувала, але Ліарін раптом махнула рукою, і стіна перед нами перетворилась на величезне зображення, як ніби при розмові магкристалом, але ще й з повними деталями навколишньої обстановки. 

— Як ти?... — моє ошелешення набирало нових обертів.

Ліарін всміхнулась, і вказала на стіну:

— Зараз не час. Давай послухаємо, всі питання потім.

Рікаєль

Я був напружений ще із тієї самої миті, коли по нас прийшла Теалін Рільє.  

Я вмів відчувати божественну енергію навіть в найменших проявах — мене вчили цього з дитинства.

Усі діти Калантрієльських, ще при народженні проходили через ритуал вживлення краплі божественної сили. Після чого ми мали обов'язкове навчання, аби вміти розпізнавати цю силу в інших і розуміти її обсяг.

Жоден з нас не мав можливості відмовитися.

Увійшовши до печер, я відчував, що кожна часточка повітря, буквально просочена надпотужною божественною енергією. Простір був перенасиченим цією силою настільки, що важко було дихати.

Не встигли ми роззирнутись, як нам назустріч вийшли Еріан та Ліарін. Я миттєво відчув, що вони обидва зазнали серйозних змін, бо випромінювали таку могутню силу, ніби самі стали її джерелами.

Всередині мене все більше підіймалася тривога, а коли до нас вийшла Богиня, і я глянув їй в очі, то все зрозумів. Сьогодні, тут і зараз, в цій печері — я отримаю свій вирок. 

Я не впорався. Не встиг. І тепер я втрачу абсолютно все, що мало для мене значення.

☆☆☆

— Ми дамо тобі слово, — звернулась до мене Богиня. — Ти маєш свою спробу пояснитись. 

Пояснитись... Мені це вже не допоможе, але, принаймні, зніму частину тягаря зі своєї душі.

Це все почалося задовго до мене. 

Каланія відома тим, що ревно оберігає свої традиції, плекаючи їх поколіннями. Нам важко змінюватись, важко відкривати для себе нові звичаї, способи мислення, погляди на життя, нову магію... 

Але одного разу, мій далекий предок зробив виняток із правил. Це був батько принцеси Ільмерії — король Альтерін. Той самий король, який мав заключити домовленості з королем Остарнієлем. Від старого жреця він дізнався про ритуал, який здатен витягти божественну силу з її носія, і збільшивши її — влити в обраного. На цю роль походили далеко не всі. Це мали бути від початку обдаровані маги із високим рівнем навичок та вмінь.

Альтерінові було відомо, що в Тарієлі знаходиться Богиня Темі, і що деякі роди отримали від неї благословення, у вигляді божественної складової, яка надавала носіям особливі здібності та передавалась родом.

Йому не вистачало деяких знань, для повної картини ритуалу, але було відомо, що вони містились у старих документах, які зберігались у королівській родини Тарієлі. Остарнієль, мабуть, і не підозрював їх цінності. Альтерін сподівався дістатись їх, коли отримає більше доступу до Тарієльского замку. А це було можливо, лише у разі успішного союзу між королівствами, умовою якого був шлюб Муерно та Ільмерії і народження їхньої дитини.