Глава 33 На пролом

Ревіння сотень своргських горлянок волало спереду, там де була фортеця, йому вторило тисячне виття шаргів позаду, і вся ця вакханалія подіяла на сплячих захисників значно краще за звук тривожної сурми. Втім, і він, не змусив себе довго чекати. За таких умов, гнорли більше не могли утримувати контроль над розумом вартових і ті, нарешті, подали тривогу. Протяжне виття сурми рознеслося над долиною.

Відповіддю їй послужив закличний сигнал рога, що пролунав десь позаду нас. За ним другий, третій, п’ятий, й ось до багатотисячного виття свинорилих приєднався нестрункий тупіт ніг і шалений брязкіт зброєю.

Ну а ми мчали вперед, не відчуваючи під собою землі. Тепер вороги знають, де нас шукати.

— Алія, світло! — кричить Рааль і ми одразу заплющуємо очі, а нічну темряву розрізає зменшена копія недавнього спалаху. Попереду одразу роздається неприємне шипіння та глухий тріскот.

Хоч прозорники й здатні пересуватися практично безшумно, але різкий спалах світла викликав у них бурхливу реакцію. Орієнтуючись на звук, я кидаю кинджал, тріск тварюки посилюється, а в місці влучання утворюється пляма, у яку одразу ж занурює свої клинки Мірг.

— Очі! — на цей раз команду подає Алія і знову яскравий спалах. Тріскіт і шипіння дезорієнтованих тварюк стає ще гучнішим, полегшуючи нам завдання з їх виявлення. «Хаос вивірених ударів» і я з’являюся над джерелом шуму, кілька ударів, орієнтуючись на звук, дають змогу кров’ю позначити наступну жертву, з якою одразу ж розправляється Мірг. Мовчун, немов одержимий відігравався за нещодавно заподіяний біль і відчуття власної безпорадності.

Ще три рази Алія використала лик світла, перш ніж тріскот тварюк припинився.

Але це не розв’язало нашу проблему. З вогню та в полум’я, як то кажуть.

Спалахи світла, немов сигнали маяка, стали орієнтиром для свинорилих. Перший заслін, що складався із трьох десятків своргів, ми подолали не зупиняючись, а все завдяки Ведмедевій навичці «ривок гладіатора»

Другий, узяли на себе Мірг та його копії, а от далі:

 — Круто праворуч! — Крикнув Рааль, і ми, різко змінивши напрямок, понеслись у сторону від груди каміння, у тіні якого ховалося щонайменше чотири десятки своргів.

Розчаровані свинорилі вдарили по нас усіма далекобійними навичками, які мали у своєму арсеналі. Темряву осяяли розчерки блискавок та вогняних куль, а до загального галасу додався свист стріл та списів.

Ведмідь, який спробував прикривати магесу, одразу був вичитаний нею, немов школяр і відправлений захищати мою спину. Шаргські дротики для моєї броні не страшні, а ось стріли та списи, створені за допомогою навичок, можуть накоїти лиха.

Майстерність здорованя, як бодігарда, виявилася вищою за всякі похвали. Незважаючи на те, що завдяки щиту віддзеркалення можна було не побоюватися більшості умінь, я все одно продовжував бігти зигзагами, різко міняв напрямок, падав на землю, робив перекат, загалом, усіляко намагався ускладнити прицілювання супротивникові. При цьому басовитий бубніж Ведмедя, який нарікав на Алію та її байдуже ставлення до себе, ні на удар серця не переставав фонити в мене за спиною.

Коли супротивник опинився далеко позаду, мене раптом накрило пекуче бажання негайно зупинитися і розтягнутися на м’якій, немов пухова перина траві. Цього разу вплив гнорла відчув не я один. Ведмідь брудно вилаявся, а Алія відправила в темряву кілька туманних снарядів, от тільки тягуча спрага сну, так нікуди й не ділася.

Її вплив, хоч і не був настільки критичним, аби прям зараз звалитися з ніг, але водночас, підточував внутрішні сили та знижував пильність, змушуючи концентрувати усю увагу на собі.

— Сильна тварюка, — зло прошипіла Алія, — сама не відв’яжеться. Ви як?

— Поки що тримаємося, — відповів за всіх малий, але одразу додав, — якщо можеш із ним щось зробити, дій, а то я не впевнений, що зараз здатний помітити прозорника, навіть якщо він з’явиться в мене під носом.

— Мені потрібно кілька хвилин. Я тільки нещодавно опанувала це заклинання і воно в мене виходить, далеко не з першого разу. Я навіть не впевнена, чи вистачить залишків ефіру на нього. Спалах світла, створений у таких непростих умовах, повністю спустошив мене.

— Ведмідь, Тан, залишаєтеся зі мною і прикриваєте. Варлакс, Дангор, Рааль, затримайте своргів.

Алія різко зупинилася і Ведмідь одразу ж застиг стовпом перед нею. Здоровань упер у землю масивний щит, виставивши його в напрямку шаленого рику своргів, що бігли на нас. Я ж зайшов дівчині за спину, обравши для себе почесну місію прикривати тил і фланги. Концентрувати увагу стало ще складніше через тиск гнорла, який із кожним ударом серця, тільки посилювався. Щоправда, зараз, мені здавалося, що гнорл діє вже не один.

Зі сторони Ведмедя, зав’язалася запекла метушня. Рик люті змішався з вереском болю та людської лайки. А через хвилину в справу довелося вступити й мені. Два сворга, одягнені в однакову броню, виринули з темряви за крок від мене і, потрясаючи сокирами, спробували атакувати.

Використовувати «хаос вивірених ударів» не став, часу минуло зовсім небагато, та й витрачати останню доступну на поточну годину спробу, проти всього двох супротивників було явним марнотратством. Прийнявши на щит, удар меча першого сворга, кігтем відвів убік сокиру другого.

Аби не втратити рівновагу, той був змушений зробити крок уперед, підставляючи опорну ногу під удар моєї п’яти. Хрускіт колінної чашечки супроводжувався протяжним вереском свинорилого, що впав на землю. При цьому його руки, випустивши сокиру й щит, рефлекторно потягнулися до зламаної ноги.

Використовуючи момент, розвертаюся навколо осі зі швидкістю пропелера й кігтем лівої руки відсікаю голову пораненого сворга, а щитом правої блокую удар його здорового сорильника. Утім, той, розлючений швидкою загибеллю напарника, на цьому не зупиняється і паралельно намагається завдати удару ребром щита по голові. Але мій ранг і швидкість явно вищі, і я без зусиль встигаю пригнутися та увігнати кіготь у його живіт, що залишився без захисту.