Розділ 23

Максим

У мене були різні жінки. Здебільшого я зупиняв свій вибір на розумних, впевнених у собі красунях, на зосереджених на кар'єрі, які знали, що вони хочуть в ліжку і у них зовсім не було часу та бажання закочувати мені скандали, бо чітко розуміли — я їм не належу і до серйозних стосунків не прагну. Але коли з'явилася Яніна щось змінилося. Я намагаюся утримати порядок мого життя, який я вибудовував роками. Намагаюся знову зловити звичний ритм, тримаючись за принципи, але… річ у тому, що моя броня лопається зсередини. Почуття, які у мене виникають поряд з Яніною — вимагають зробити крок до чогось нового, ступити на незвідану смугу, укласти з долею чергову угоду, впустити в моє життя когось назавжди, впустити кохання та все, що із ним пов'язане. І це, до речі, лякає. Впасти і розбитися духом у такому віці дико страшно. Страшно помилитись. Мій внутрішній архітектор любить точні креслення та розрахунки. Перш ніж розпочати будівництво я вивчаю ґрунт, на якій глибині розташовані ґрунтові води і навіть вивчаю історію, щоб не спорудити будівлю на старих кістках. Але будувати відносини ще складніше, фіг зрозумієш, як закладати надійний фундамент. Тому, коли Яніна спробувала мене поцілувати нібито дякуючи за покупки — я зробив крок назад, щоб охолонути і все зважити, ще раз подумати. Так, вона мені подобається… дуже. Так, я її хочу, але вона ж така трепетна та юна і ми такі різні. І щоб зняти нестерпну напругу я зателефонував до Інеси, яка звичайно ж мені не відмовила. Рвонув на всіх вітрилах, бо це звичний уклад мого життя, яким я диригую, де все розставлено по місцях. Ось тільки мої вітрила досі коле погляд Яніни, я спіймав її повний хвилювання і докору погляд, коли йшов. Підозрюю, вона навіть могла частково чути мою розмову з Інесою.

«Не дивись на мене так, дівчинко, я тобі нічого не обіцяв щодо амурних справ. Сплатити за операцію — легко. Влаштувати тебе до академії — теж можу. А ось впустити у своє життя на правах коханої… все складно, люба. Я маю подумати і насамперед про тебе. Хочу відчути відповідь на запитання, навіщо я тобі потрібен»

— Обійдемося без танцю живота, — заявляю Інесі, дивлячись, що вона вже встигла вирядитися в ганчірки зі східним орнаментом і обвішатися брязкальцями. — У мене сьогодні паршивий настрій. Тому я буду засранцем, а ти будеш слухняною. Запитання?

— Як ти хочеш? — усміхається. Я ціную її поступливість і готовність задовольнити мене будь-якими способами, але і вона, і я знаємо, що це довго не триватиме. Коли одного разу я їй зателефоную і скажу, щоб вона видалила мій номер — вона мені тихо скаже «дякую і прощавай», ніяких сліз, скиглення і спроби мене повернути. Я звик до таких стосунків, до таких жінок, і не звик рвати собі серце, як це відбувається зараз, коли я дивлюся на Яніну.

— Спочатку ти пестиш мене ротом, потім я ставлю тебе раком. Сьогодні я налаштований пустувати жорстко. Але ж ти це любиш, правда? — торкаюся її підборіддя, коли вона опускається переді мною навколішки.

Не можу розслабитися, бо щойно я заплющую очі, уявляю на місці Інеси – Яніну. Навіть злюся, отримуючи оргазм, тому що думаю лише про неї і хочу отримати його з нею, а не з тимчасовою коханкою. Заковика в тому, що Яніна не може дати мені ось цього, вона така молодесенька, така наївна, їй потрібна романтика, серенади під балконом, обіцянки, прогулянки під місяцем, красиві слова та інша любовна хрінь, а я вже давно перескочив цю стадію, я практичний, цинічний і завжди зайнятий роботою. Мені потрібна пристрасть у ліжку, щоб я міг класти її хоч вздовж, хоч поперек, щоб вона була в гарному настрої, щоб у неї нічого не боліло, бо зазвичай коханки завжди готові обласкати на відміну від дружин, щоб мої очікування збігалися з реальністю. Але в нашому випадку у нас з Яніною явно різні очікування. І коли я про це думаю — у моїй душі починає щось перевертатися, пульс частішає, за грудиною ниє. Ніколи такого не було. Не хочу травмувати її серденько, а я ж можу, бо я ще той хрін.

— Мені знову пора платити за оренду квартири, — коли я виходжу з ванної, Інеса накидає халатик, солодко до мене посміхаючись. — Нагадую, тому що ти десь літаєш, таке враження, що навіть під час сексу тебе зі мною не було, — ми на самому початку домовилися про умови наших зустрічей. На жаль, рідко яка жінка, знаючи про мій небідний фінансовий статус, згодна зі мною спати лише заради моїх гарних очей. Для Інеси, наприклад, я оплачую оренду квартири у центрі Києва. Дивлячись їй у вічі — розумію, що дозрів розірвати наші з нею стосунки, час настав. Більше не хочу уявляти на її місці Яніну.

— Добре, я переведу тобі потрібну суму на картку. …А ще це остання наша зустріч, — я не звик виправдовуватися і звітувати про свої рішення. Розумниця, вона спокійно киває мені у відповідь. Впевнений, дуже скоро Інеса знайде собі нового коханця і буде знову, як у бога за пазухою... з її-то талантами.

…Яніни вдома немає… оце облом. Цікаво, де вештається це кошеня? Оскільки я особисто налаштовував її телефон, я встановив програму, за якою можна легко відстежити її місцезнаходження. Я подбав про це не з метою стежити за дівчиною, а щоб у разі крадіжки телефону або, може, загубить десь — його можна було знайти. Витріщаюся на точку геолокації — і у мене до болю зводить щелепи. Прокляття! Це ж адреса Дем’яна! Треш якийсь! Спочатку намагається поцілувати мене, а потім біжить до мого друга! Відчуваю, як хочеться щось розбити і як із вух валить дим! Швидко переодягаюся, сідаю на велотренажер та «гоню». Мабуть, хвилин сорок педалі крутив, доки не почув, як клацнули вхідні двері. 

— Де ти була? — Захеканий, перехоплюю її в коридорі.

— Там же, де й ти. Гуляла, — знизує плечима. Ага, по ходу правду ти мені говорити не збираєшся. — Спортом вирішив зайнятися? — помічає на мені майку та треники. Якась спантеличена, можливо чимось навіть засмучена.

Мені здається, чи її губи злегка припухли?