Розділ 17

Максим

— Максиме Андрійовичу, доповідаю. Сіроокий чортяка посадив вашу гостю на мотоцикл і кудись повіз. Двері у вашу квартиру зачинені, я перевірила, — наша консьєржка, Марія Іванівна, обожнює стояти на шухері, все про всіх знати, стежити за свіжими плітками та за порядком у будинку. Говорячи про сіроокого чортяку, вона має на увазі Дем'яна, чула, як я того називав Демоном.

— Дякую за інформацію, Маріє Іванівно, ціную вашу пильність.

Отже, Дем'яну вдалося витягнути Яніну з моєї фортеці і потягнути в невідомому напрямку. Хоч би попередив. …Хоча, про що це я, Демон плював на мої попередження, гра припала хлопцю до смаку. Біс із ними! …Коротше, мене це не повинно хвилювати, це їхня справа, Яніна все-таки не маленька! Хоче розчарувань після несамовитого задоволення – вперед і з піснею! А мені треба думати про роботу, свого гемору вистачає. Мер вимагає від мене підписати та схвалити проект підземного паркінгу, але я не можу цього зробити, совість не дозволяє заплющити очі на те, що будівництво паркінгу зачепить фундаменти розташованих поблизу житлових будинків. Намагаюся переключитися, але в голову все одно лізуть непрошені думки про кращого друга та дівчину, доля якої мені раптом стала небайдужа. Прокляття, ще й ручка не пише! Схоплююся, психуючи, і підходжу до вікна. Дивлюся на улюблене місто, намагаючись заспокоїтись, коли телефон на столі знову оживає. Злегка розчаровуюсь, побачивши знайомий номер, у мене було майнула думка, що це Яніна чи Демон вирішили озватися. А це лише моя коханка. Просив же не дзвонити в робочий час!

— Слухаю тебе, Інесо.

— Такий різкий тон. Гадала в обідню перерву ти не такий зайнятий. Хочу тебе порадувати. У мене завтра цілком вільний день. А ще я купила свічки з ароматом сандалу, твої улюблені. І, нарешті, отримала сертифікат про успішне завершення навчання у студії східних танців. Тепер можу спокушати арабських шейхів своїм запальним та еротичним танцем живота. Сподіваюся і тебе спокусити, — сміється, але її піднесений настрій зараз мене тільки дратує. Я ще не впевнений, чи збуджуватиме мене танець живота, бо останнім часом мене переслідують зовсім інші фантазії, від яких мені все ще важко відбитися, хоча я намагаюся, тому що, якщо я зроблю крок назустріч своїм фантазіям — я можу програти битву з власними принципами.

— Завтра я зайнятий. Ти ж чудово знаєш, що коли у мене з'являється вільний час і бажання тебе побачити — я сам тобі телефоную. Думаю, ще встигнемо побачитися до того, як ти сплануєш полювання на шейхів, — відключаюсь і змушую себе зайнятися роботою.

Спеціально засидівся в офісі, щоб повернутися додому якомога пізніше, але як тільки я увійшов до під'їзду — Марія Іванівна відразу мені відзвітувала, що до квартири ніхто не повертався. …Хм, трясця, як інтригує. Кривлюсь, скорчивши кислу пику, і повертаюся до машини, не хочу підніматися і чекати… на неї вдома, краще зустріну їх особисто. Благо довго стирчати не довелося, постійно перемикаючи радіохвилі, бо пісеньки про кохання дико бісять.

Щось рвонулося і закипіло всередині, коли я побачив, як, тримаючись за Дем'яна, Яніна злазить з мотоцикла. Тому й розлютився, у глибині душі ворухнулося суперництво, злість, що вона обрала чи вибере його.

— Поводишся як ревнивий чоловік, — кидає мені Демон після того, як я відправив Яніну. — Сердишся, що не взяли тебе третім? — зухвало посміхається мені в обличчя, провокує на емоції.

— Якого біса, Демоне? Мої слова, зважаючи на все, тобі по фіолетовому барабану? Досвідчені подруги набридли, потягнуло на юних дівчат, які навіть цілуватися толком не вміють? Розумію, з такими легко можна відчути себе крутим.

— Я крутий у будь-якому випадку, — хмикаючи, навмисно підходить впритул. — А може, я роблю тобі ласку, допомагаю кращому другові розібратися в собі, переглянути свої довбані принципи? Ти сам запав на це дівчисько тому й бісишся, як останній кретин. Як той собака на сіні, і сам не гам, і іншому не дам. Поруч з нею в крові знову вирує шалена молодість та густий тестостерон, аж яйця болять, еге ж? Яворе, вона у тебе під боком і ви спите у сусідніх кімнатах? З якого дива ти став таким нерішучим та боягузливим?

— Не звик втрачати голову, — ціджу крізь зуби. — Я обіцяв їй допомогти з навчанням, а не показувати на практиці, що і куди вставляється. Мені б хотілося, щоб життя було добрішим до цієї дівчини, і я щиро не розумію, чому життя підсунуло їй тебе!

— Ой, тільки не треба робити з мене чудовисько! Я хоча б не корчу з себе правильного зануду! Ще не підкрадаєшся до неї вночі навшпиньки, щоб поспостерігати як вона спить?

— Стулися, Яніна йде сюди, — докотилися, мало битися через неї не почали. Уявляю, якими ідіотами ми виглядаємо у її очах.

І коли Дем'ян, нарешті, звалив я реально відчув полегшення, навіть незважаючи на те, що Яніна надумала показати мені свій характер. Образилася вона, бачте, за пряме запитання та мої припущення. У мене теж є привід нервувати, наприклад, через те, що у мене встав, коли я, перекинувши її собі на плече, заніс її до ліфта, і коли затиснув у кутку… мало не збожеволів від бажання. Не люблю брехати, але я збрехав, що мені навіть на думку не спадало закрутити з нею інтрижку, ще й як спадало. Але коли я попросив її не прив'язуватися до нас – це була найщиріша правда. Я справді не хочу її образити незважаючи на те, що я її хочу… От якби Яніна змогла дивитися на ситуацію без наївних ілюзій, хай навіть із розрахунком, у нас могло б вийти щось коротке, яскраве та незабутнє.