Глава 27 (1) від 31.10

– А що стосовно ночі ініціації? – у ній вирувала неабияка цікавість. – Навіщо цей поділ ритуалу та шлюбного обряду?

– Ватажок зграї має бути ініційований, тобто пов'язаний із якоюсь жінкою. Так він набуває ще більше сили. Але (як я вже розповідав) не всі зустрічають свою пару чи можуть із нею бути. У цьому випадку або ватажок передає владу іншому сильному претенденту, який зможе принести здорове потомство і продовжити рід альф, або укладає договірний союз із сильною і лояльною до нього вільною вовчицею, – пояснив перевертень і закинув ногу на ногу. – Між ними немає близькості, тобто вони так і не стають подружжям, але проходять разом ритуал, який робить обох сильнішими і дозволяє довгий час правити кланом. Коли такий бездітний альфа готовий передати владу, то обирає для цього найбільш відповідного кандидата (бажано ініційованого, але не обов'язково). Найчастіше претендентом виявляється хтось із найближчих родичів із такою ж сильною кров'ю.

– Нічого собі, як все складно.

– Це просто з незвички, – відмахнувся Ройс. – Так от Рік якраз із тих, хто не піде на фіктивний союз заради влади. Він або буде зі своєю парою, або сам. І якщо йому через це доведеться передати посаду комусь іншому, то він це зробить!

«Зрозуміло: панянки даремно стараються, намагаючись втертися в довіру до його матері, щоб вона вплинула на сина і він обрав їх».

Ці новини виявилися напрочуд приємними.

– А що буде, якщо фіктивно ініційований вовк зустріне справжню пару? Чи його «дружина» зустріне призначеного їй вовка? – якщо Ройс сьогодні в настрої поговорити, Міра вирішила продовжити розпитування. Сам же прийшов і почав розповідати!

– Це якраз і є ще однією з причин розділити ритуал і шлюбну церемонію, – відгукнувся шатен. – Якщо хтось із такої фіктивної пари зустрічає свою половину, то їх зв’язок розривають (для цього теж є особливий ритуал). Коли йде вовчиця, то вовк шукає таку ж фіктивну заміну, якщо хоче зберегти владу. Коли щастя посміхається альфі, то залишена вовчиця вільна розпоряджатися собою так, як їй заманеться, але вона все одно залишається почесним членом зграї, бо колись правила. Загалом, для жінок у цьому ритуалі суцільні плюси, – хмикнув він, – тому багато вільних вовчиць так і прагнуть укласти союз із Ріком.

«Ну от, тепер картина зрозуміла».

– А як бути зі мною? – вона намагалася говорити спокійно, але серце все одно здригнулося і видало з головою.

Ройс ковзнув по ній поглядом, і Міра занервувала ще сильніше.

– У твоєму випадку все трохи інакше, – він був задумливим. – Ти не вовчиця, тому неволити тебе і змушувати залишитись ми не можемо. Достатньо вже того, що після ритуалу Рікдар стане сильнішим. Але, якщо чесно, я не відмовився б, щоб ти побула у нас якомога довше, – в його очах було стільки щирості, що не повірити було неможливо. – І Рік, звичайно, теж. У нас тут добре, от побачиш! Тільки туман цей незрозумілий.

– Але якщо я не захочу, він мене не змушуватиме? – запитала обережно, сподіваючись отримати позитивну відповідь.

– Не стане, – повідомив бурий упевнено. – Вже кого-кого, а тебе він точно не скривдить. Ти не дивися на наші ікла, хутро та пазурі. Ти заглянь у серце!

«Або в очі...» – чомусь подумалося їй.

До речі, очі Ройса чи Кайлара на неї не діяли так заворожливо. Невже це пов'язано з тим, що вона справжня пара Ріка?

– Взагалі-то я нічого не маю проти волохатих вух та пухнастих хвостів, – усміхнулася Міра. – Як гадаєш, Рікдар дасть мені себе погладити в напівзвірячому вигляді?

– Ой, а от із цим я б тобі жартувати не радив, – і в голосі звучало застереження. – Він все-таки вовк, а не домашній песик. Хоча… Можеш спробувати, якщо ситуація буде слушною. Все ж таки ти його пара, – розмірковував вголос «вовк». – Просто у нас подібне вважається елементом шлюбних ігор, тож за подальші наслідки я не ручаюся. Проти твоєї волі він, звичайно, нічого робити не буде, але змучиш ти його неабияк. Воно тобі потрібно? А йому? Пожалій хлопця, якщо не плануєш залишитись.

«Залишитися... Якщо Рік знайде батька, то чому б і ні?!»