ГЛАВА 30

Тео.

     Запитайте мене, що я знову забув на черговій вечірці, яку організувала Аліса, я Вам не відповім, бо й сам не знаю. От і стою, підпираю барну стійку, наче остання без мене точно впаде. А поряд Адріан, який за останні пів години ще не пропустив жодну дівчину в короткій спідниці.

     Аби не Янніс, ноги б моєї точно тут не було.

— Ти бачив? - Адріан штовхає мене в плече і показує на білявку, яка танцює в центрі залу.

    Закочую очі під лоба, показуючи всім своїм виглядом, що він мене вже дістав. 

   Тим часом Янніс гукає бармена, щоб той поновив наші напої.

   Та моя нудьга миттєво розвіюється, наче попіл над морем,  щойно я запримітив Габріелу та ще й не саму, а в товаристві Діоніса.

— Звідки взявся цей типчик - Діоніс? Хтось знає? - цікавлюся в Янніса та Адріана.

— Поняття не маю! Можливо він з рідні чи знайомих нареченого! - пересмикнув плечима Янніс.

— Я теж не знаю хто це! - похитав головою Адріан.

    І ось ми вже в шість очей витріщаємося на них.

    Діоніс бере Габбі за руку і веде танцювати. Лунає запальна музика латинського танго. 

— То вона таки вміє танцювати! - першим із заціпеніння вийшов Адріан.

— Ти поглянь, і в такт музиці попадає, і ноги в Діоніса цілі! - сміється Янніс. -  А й да сестричка у Лівії.

— Звідки ти знаєш про сьогоднішній урок танців? - запитав в нього я.

— Аліса розповіла. - буденним тоном відповів Ян. 

— Тобто це нормально калічити хлопців. - обурився Адріан.

— А чого їй перейматися, вона собі ще знайде! - поглузував Янніс. - Це ви вже всі очі об неї зтерли. Залицяльнички! 

     “Смішно йому!”, - першим відвертаюсь і кличу бармена, щоб повторив віскі в мою чарчину. 

     “Ну що ж! Тепер хоч принаймні зрозуміло для чого підсунула квіти Лорені. Вирішила позбутися, не інакше! Чому в очі не сказати - ти мене не цікавиш!”

      Габбі.

     Ніщо не здатне так потішити мене, як скорботний вираз облич Тео та Адріана в момент коли ми з Діонісом з’явилися на цій вечірці. 

     Що, не справдила Ваших очікувань? Мали мене за легку здобич, яка готова на все, варто приділити трішки уваги? А нічого, що в мене є теж почуття? Гідність, врешті-решт!

— Ти дуже гарна. - шепоче Діоніс, не відриваючись від моїх очей.

— Зовнішність може бути оманливою. - з сумом відповідаю йому.

— Впевнений, це не про тебе! - відповідає.

— Дарма ти такий впевнений. - сутужно промовляю. 

     Знали б Ви, як стало гидко в цей момент від усвідомлення власної сутності. Може це карма в дії? Розплата за всі мої лихі вчинки та думки…

    Те, що мене сприймають за легковажну особу, виключно для розваги, а не як партнерку для серйозних стосунків, наслідок моєї поведінки. Хто повірить, що мій досвід зводиться до кількох чоловіків, а коли був останній раз, я вже навіть не пам’ятаю. 

     Я - стерво, яскраве, нестримне, гаряча штучка, такої думки про мене оточуючі. Та, яка заради досягнення мети, готова на все, навіть йти по головах. Але чи дійсно це так?

      Скільки разів раніше вчиняла так як від мене того чекали, вдаючи з себе негідницю, провокувала, та чи зараз хочу так само? Відповідь - ні!

_______________

Чудеса перевтілення, чи вчасно зроблені висновки? Як на Вашу думку?