Розділ 22

«Арден» розвертався до Астреї.

А Рейн дивився в протилежний бік.

На маленьку аварійну платформу, що дрейфувала біля Ступеня.

Там був Едран.

Ще один.

Найстарший.

Branch A.

До стикування залишалося:

08:41

До появи Тарена:

00:45:13

До прогнозованого прибуття Ліри на Астрею:

18:37:52

Рейн дивився на три таймери.

— Ненавиджу годинники.

Кіара:

— Вони нічого тобі не зробили.

— Саме вони завжди повідомляють погані новини.

— Це не їхня провина.

— Підозріло захищаєш.

Кіара піднесла медичний сканер до його правого ока.

Рейн відсахнувся.

— Знову?

— Так.

— Я ще бачу.

— Скільки пальців?

— Не починай.

— Скільки?

Рейн придивився.

— Один.

— Два.

— Один хороший.

Кіара стиснула губи.

— На містку ти більше не потрібен.

— Образливо.

— Медично.

— Ще образливіше.

Праве око не відновлювалося.

Але й не погіршувалось.

Кіара назвала це хорошим знаком.

Рейн назвав це дванадцятьма відсотками хорошого знака.

Вона не сміялась.

Отже справді хвилювалась.

Рейн це помічав.

І тому жартував ще більше.

Погана система.

Але іншої не мав.

Арен спав.

Нарешті.

R-16: 70%.

На один відсоток вище.

Сейла наказала нікому його не будити.

Карр став біля дверей медичного відсіку.

Сейла сказала:

— Нікого.

Карр:

— Добре.

Дорн через п’ять хвилин спробував зайти по воду.

Карр:

— Ні.

— Я не до Арена.

— Нікого.

— Але...

Карр поклав руку на молот.

Дорн:

— Не дуже хочу пити.

Сейла була задоволена.

Селена теж спала.

Їй було гірше, ніж вона хотіла показувати.

Крововтрата.

Перелом.

Виснаження R-09.

Стара інфекція.

Сім років Карона.

Організм уже давно жив не завдяки нормальному стану.

А попри нього.

Рейн дивився на її показники.

І вперше повністю зрозумів Гарена.

Вперті старі люди були страшніші за будь-які R-лінії.

Едран В — молодий — сидів у їдальні.

Їв.

Багато.

Сім років стазису не минали без наслідків.

Сейла дозволила йому невелику порцію.

Він з’їв.

Попросив ще.

Отримав відмову.

Попросив Рейна.

Рейн:

— Не втягай мене.

Едран:

— Ти мій син.

— Дуже маніпулятивно.

— Працює?

— Ні.

— Шкода.

Рейн подивився.

Дуже знайомий.

Занадто.

Branch B залишався в ізоляції.

Добровільно.

Йому передали їжу через механічний контейнер.

Він подивився на склад.

— Це суп?

Дорн через локальний канал:

— Так.

— Той самий?

— Так.

Branch B:

— Я сім років ішов через Карон заради цього?

Рейн:

— Три роки.

— Для мене.

— Правильно.

Branch B спробував.

Пауза.

— Не варто було.

Дорн:

— Образив.

Рейн сів навпроти молодого Едрана.

Той їв повільніше.

— Що?

— Нічого.

— Дивишся.

— Так.

— Чому?

Рейн подумав.

— Намагаюсь зрозуміти, що відчуваю.

Едран відклав ложку.

— І?

— Дратуєш.

Едран усміхнувся.

— Хороший початок.

— Ти дуже схожий на того, кого я пам’ятаю.

— Бо я ним був.

— А тепер?

Пауза.

Едран:

— Не знаю.

Рейн:

— Може, це ваша родинна відповідь.

— Теж думав.

Рейн не називав його батьком.

Поки.

Едран не просив.

Це допомагало.

— Тарен сказав не везти вас на Астрею, — сказав Рейн.

Едран перестав їсти.

— Знаю.

— Чому?

— Не знаю.

— Ти його знаєш?

— Ні.

— Ім’я?

— Теж ні.

— Ліра?

Едран став серйознішим.

— Тільки з архіву.

— Кай?

— Ні.

— Тарен?

— Ні.

Рейн:

— Значить, якщо він знає вас...

— Він знає більше, ніж мав би.

— Саме.

Едран дивився на стіл.

— Можливо, він знає іншу мене.

Рейн:

— «Іншого».

— Мене.

— Вас троє.

— Так.

— Поки.

Едран підняв очі.

Рейн:

— Жарт.

Пауза.

— Поганий.

— Дуже.

Стикування з платформою почалося через шість хвилин.

Ніякого автопілота.

Знову.

Кіара вже навіть не скаржилась.

Мая рахувала вручну.

— Два градуси вниз.

— Є.

— Швидкість нуль цілих дев’ять.

— Знижую.

— Платформа нестабільна.

— Бачу.

Дорн дивився через бокове вікно.

— Вліземо.

Кіара:

— Дорне.

— Нічого.

Платформа Branch A була маленькою.

Метрів п’ятдесят.

Половина систем мертва.

Один аварійний модуль.

Три кисневі балони.

І старий Едран.

Він стояв біля зовнішнього шлюзу в скафандрі.

Механічна ліва рука.

Сиве волосся.

Чорні лінії на шиї.

Найстарша версія.

Найбільш чужа.

І, можливо, та, що знала найбільше.

Рейн дивився.

— Він може залишити чорні лінії на кораблі?

Кіара:

— Скан показує, що це не інфекція.

— Впевнена?

— Ні.

Рейн:

— От і я.

Branch A сам надіслав:

НЕ ВПУСКАЙТЕ МЕНЕ В ОСНОВНИЙ КОРПУС.

Рейн:

— Зручно.

Мая:

— Він просить зовнішню карантинну камеру.

Кіара:

— Можемо.

— Там є окреме живлення.

— Немає спільного польового контуру.

— Добре.

Стикування.

Механічні захвати.

Атмосфера.

Branch A зайшов у зовнішню камеру.

Зняв шолом.

Рейн уперше побачив його зблизька.

Навіть через скло було видно:

очі ті самі.

Але погляд —

ні.

Молодий Едран дивився на світ як людина, яка ще вірить, що проблеми можна вирішити.