Глава 29. Фу Чжусін

Матч був у самому розпалі. Стадіон, забитий повністю, гудів, свистів та скандував кричалки. Одна частина трибун вболівала за одну команду і тому була вдягнута в червоно-білих кольорах, а інша вболівала за другу, тому була у синьо-блакитних. То був фінал Ліги Чемпіонів Континентів. Суддя призначив пенальті. Гравець довго встановлює м'яч, розбігається, удар... м'яч потрапляє у перекладину та летить на трибуну. Частина стадіону задоволено кричить, а інша свистить та несхвально гуде. Раптом у гравця, який пробивав щойно пенальті, з трибуни летить пляшка. Точність кидка вражає, пляшка летить прямо у голову, але раптом пролітає крізь неї, а гравець продовжує бігти як ні в чому не бувало. Жодної магії в цьому немає, бо гравець не справжній, це лише його голографічне зображення. Фінальний матч транслюється на стадіоні урядового острова, але виглядає як справжній, який проходить у цей момент на іншому кінці планети. У VIP-ложі з'явилися дві фігури: одна невеликого зросту, а інша набагато вища. Стадіон замовк та почав аплодувати. Фігури помахали їм у відповідь.

- Донгей, синку, завтра вранці запускай протокол С, - невисокий зморщений старий китаєць сів у біле шкіряне крісло та закурив сигару.

- Як, тату, вже? По-моєму, зарано, ти ж ще не такий старий, та і зі здоров'ям в тебе не так все погано.

- Я хочу відійти від справ, синку, відпочити, порибалити нарешті на самоті десь у Китаї, на нашій історичній батьківщині, пожити простим життям звичайної людини, насолодитися красою природи. Ти вже виріс та повністю готовий виконати свій обов'язок, взяти на себе всю повноту відповідальності за долю людства, - Фу Чжусін глибоко затягнувся та випустив стовп диму.

- Це, звичайно, трохи несподівано для мене, тату, але я готовий виконати твою волю та свій обов'язок.

- От і добре. Заміна банку сперми займе кілька місяців, система налагоджена, перевірка була нещодавно, тому ніяких непередбачених ситуацій не повинно виникнути. На свою колишню посаду начальника служби контролю можеш сам підібрати кандидатуру тимчасового виконувача обов'язків, поки в тебе не народиться та не підросте син, який стане твоїм спадкоємцем. Не забувай, ти стаєш батьком нації вже з завтрашнього дня. Сьогодні я оголошу про свій відхід та завтра призначу офіційну процедуру передачі влади. Народ буде радий святкувати три дні. Тебе усі поважають, тому готуйся приймати поздоровлення. Єдине, про що я хочу тебе попросити, щоб ти нічого не змінював у налагоджених за тисячі років протоколах, які чудово працюють та виконують свої функції. Сунь Хо був генієм, він розробив ідеальну систему, за допомогою якої шістьом його спадкоємцям вдалося створити ідеальне суспільство. Все, що від тебе вимагається, це просто нічого не змінювати та не намагатися покращити, стежити і контролювати, щоб все працювало як годинник точно за протоколами. Ми зробили усіх землян по-справжньому щасливими, прибравши з їхнього життя три головні перешкоди до свободи та радості. Перше - жагу до грошей, від якої виникала заздрість, взявши на себе весь малий, середній та великий бізнес, обмеживши їх у заробітку лише своєю працею без можливості наймати працівників. Друге – жагу до влади, зваливши на себе й цей важкий тягар. Та, найголовніше, третє - це кохання. Воно штовхало людей на жахливі вчинки та приносило їм більше горя, ніж радості.

Замість архаїчного кохання, яке насправді є лише хімічною реакцією організму на гормони, ендорфіни та інші речовини ми дали людям набагато сильніші, яскравіші та приємніші почуття та відчуття, вжививши штучні залози зі штучними речовинами, які дають набагато сильніший ефект. До того ж ми підняли рівень медицини та науки на небувалу висоту, що дало змогу набагато покращити якість та тривалість життя. Ну і нарешті, ми захистили їх від тяжкого тягаря, непотрібних турбот, розчарувань, стресів, які давала родина, батьки, діти. Це все пережитки минулого, які ми також звалили на себе. Тому ми й живемо далеко від них, аби народ не бачив наших страждань, аби не затьмарювати їхнє щасливе життя. Тут, на острові, ми єдині на Землі, хто продовжує народжувати, як звірі, маємо сім'ю, дітей, батьків і все, що до цього додається: нещастя і горе, сльози і розчарування. Ми не маємо чіпів, які стежать за нашим здоров'ям, не маємо штучних залоз, що виділяють речовини, які дають неперевершені відчуття радості та щастя, наповнюють організм свіжістю та енергією. Ми обрані, але ми також і мученики, бо узяли весь біль людський на себе, залишивши народу лише щастя та свободу від цього болю. Ти, мій єдиний син, який народився в муках, як і дві твої старші сестри, не забувай, що все земне людство - це теж твої брати й сестри, хоча вони і не народилися в муках. Поступово їх усіх замінять твої діти, які також народяться без мук, як і раніше від мене, мого батька, діда, прадіда. Ми не перші та не останні, ми охоронці людства. В цьому наша місія, роль та жертва, в цьому й велич. Нам не потрібно щось міняти, аби стати великими, бо ми вже досягли максимальної величі.

- Так, батьку, я розумію. У мене немає бажання щось змінювати, не хвилюйся.

- Я радий та вірю в тебе. Ти станеш гідним правителем та охоронцем людства. Згадай, як змінився світ після того, як ці анархісти-демократи відлетіли на свою нову батьківщину. Яким жахливим він був: війни, вбивства, насильство, зброя, злочини, в'язниці, поліція, армія. злість, агресія, заздрість, стреси, хвороби та рання смертність, хаос, горе, нещастя та жах, просто неймовірний жах. Вони отруювали все, до чого торкалися, заражали своїми дурними ідеями всіх, до кого могли дотягнутися. Свободу вони бачили у безладді та хаосі, у збереженні тваринних інстинктів, у багатстві та розкоші. Божевільні! Тепер, мабуть, вони заздрять нам та хочуть знищити. Ми думали, що вони дадуть нам спокій назавжди, але ні, вони не витримали, прилетіли назад, щоб знов розв'язати війну. Що ти з'ясував? Є нові дані про їхній корабель, який ми засікли?