Глава 11. Центр Всесвіту

- Перш ніж почати вивчати математику та формули, за якими ти обчислюватимеш і розраховуватимеш рух, розміри, орбіти, відстані та швидкість небесних тіл, а також геометрію, яка необхідна не тільки в астрономії, а й звичайному житті, в архітектурі, інженерних роботах, виготовлення механізмів, ти повинен зрозуміти, що таке наука, філософія та релігія, що таке Всесвіт і де наше місце в ньому. Почнемо із філософії. Що це таке, на твою думку, і навіщо вона потрібна? Поясни мені, будь ласка, як ти її бачиш і розумієш, – вчитель математики та астрономії, худорлявий єгиптянин років шістдесяти з голеною головою та невеликою гострою борідкою, свої заняття з Піфагором іноді проводив вночі, гуляючи з ним просто неба.

- Філософія - це розумовий процес людини, яка шукає справжню суть речей, явищ та джерело всього сущого. Тобто вона покликана зрозуміти, як виник Всесвіт, чи є в нього логіка, хто та як його створив, якщо взагалі створив, та чи можливо людині шляхом роздумів дістатись цих істин.

- А чим вона відрізняється від науки на твій погляд?

- Думаю, як і наука, філософія використовує для пізнання істини людський розум. Але на відміну від науки, яка шукає закономірності та виводить із них правила та закони, філософія не виводить закони та формули, вона прив'язана до мислення та моральності людини, тобто суб'єктивна.

- Дуже добре, що ти це розумієш та мені не доведеться пояснювати тобі початкові положення. Тепер скажи, як ти розумієш, для чого потрібна релігія та в чому її відмінність від науки та філософії.

- Релігія дає людям догми та правила життя, моралі та поведінки, не пояснюючи та не доводячи їх логічно. Можливо, в них є логіка та сенс, але доки до них не прийшли наука з філософією, релігія пропонує користуватися ними наосліп, тобто завдяки сліпій вірі. В цьому є ризик того, що ці догми можуть виявитися хибними.

- Який висновок можна зробити, виходячи з цих визначень науки, філософії та релігії?

- Мені здається, що усі вони мають діяти спільно в процесі пізнання, прагнути допомагати, доповнювати один одного та не ворогувати між собою, оскільки протистояння може загальмувати процес пошуку істини.

- Прекрасно, ти позбавив мене необхідності вводити тебе в курс основних початкових положень. Мене це радує, - вчитель був задоволений відповідями Піфагора. - Тепер дай відповідь мені, де, по-твоєму, знаходиться центр Всесвіту.

- З цього приводу греки мають дві думки: Земля та Сонце. Я більше схиляюся до другої.

- Ну от, нарешті, і почалися помилки, - вчитель посміхнувся. - Ані Земля, ані Сонце не є центром, вони такі ж "піщинки" у Всесвіті, як і будь-які інші небесні тіла. Центр знаходиться дуже далеко від них. З нього все почалося і з нього все вийшло. Зараз Всесвіт розлітається на всі боки, як після вибуху. Потім розширення сповільниться, зупиниться і почнеться зворотний процес, тобто стиснення, і, зрештою, все повернеться назад до центру.

- Чесно кажучи, ви мене шокуєте, вчителю. А чи є якісь докази цього? - Піфагор, здавалося, не дуже повірив у слова вчителя, надто вже фантастичною була ця теорія для нього.

- Є деякі, в процесі навчання ти поступово з ними ознайомишся. Але поки вони не можуть беззаперечно підтвердити цю теорію. Можливо ти посунешся далі у своїх пошуках і знайдеш більш тверді докази, а поки доведеться прийняти цю концепцію системи світу на віру, як у релігії. Наприкінці навчання Падінеітх відкриє тобі деякі сакральні знання, може, в них є докази. На жаль, я ними поки не володію.

Піфагор був шокований, хоч і не подав виду, адже геліоцентричну систему світу, яка тільки недавно була ним осмислена і прийнята, як прогресивна, і яка зовсім недавно стала революційною для всіх грецьких мислителів та вчених, на противагу усталеній геоцентричній системі із Землею в центрі Всесвіту, потрібно було зруйнувати у своєму світорозумінні. Піфагор знав на що йде, був готовий і відкритий до будь-яких нових знань, але коли він зустрівся віч-на-віч з першим великим викликом, це виявилося не так просто. Йому довелося кілька днів перетравлювати отриману інформацію, навіть сон був порушений через божевільну роботу мозку. Заспокоювало тільки те, що окрім уроків математики, такі складнощі більше не виникали в інших дисциплінах, і хоча вони були непростими, особливо здивували Піфагора розтин трупів на уроках медицини, що було нечувано на ті часи в Греції, але не могли зрівнятися з нею по розумовому навантаженню. Розмовну єгипетську мову Піфагор знав досить непогано, бо вивчив її ще до приїзду до Єгипту. Для побутового рівня цього було достатньо, але не для наук, тому його навчали й письмової мови. Таких мов було три: звичайна, символьна або ієрогліфічна та сакральна. Він поки вивчав звичайну, а символьну та сакральну мали почати викладати пізніше, через кілька років. Ще йому викладали медицину, музику, каліграфію, а також він займався гімнастикою та атлетикою, яку Піфагор особливо любив.

Крім навчання доводилося брати участь і в релігійних ритуалах, обрядах, святах. Це Піфагору не дуже подобалося, тому що на ці заходи йшла велика частина часу, який він з радістю витратив би на вивчення наук. Але без цього було неможливо обійтися, бо храм жив своїм релігійним життям і Піфагор це чудово розумів, не виявляючи жодного невдоволення та слухняно виконуючи усі розпорядження. Добре, що хоча б до робіт з прибирання та ремонту на території храму його не залучали. Цим займалися учні з нижчих верств суспільства, працівники самого храму та прихрамового поселення. Особливо багато їх було перед приїздом важливого гостя, як, наприклад, сьогодні, адже завтра чекали на приїзд фараона. Це була досить серйозна подія, тому весь храм кишів людьми, які все мили, підфарбовували та прибирали. То тут, то там чулися крики наглядачів, які підганяли працівників і показували їм новий обсяг робіт.