РОЗДІЛ 8 – Духи домовіди.

Рижух знайшовся, якраз у світлиці.

– Все сам, все сам! – бурчав домовід собі під носа. – Один у ліс пішов, інша з книжками постійно прохолоджується. Їх більше нічого не цікавить, а ось тут підмести треба, там помити, а приготувати їжу? І щоб вони без мене робили?

Він стояв навпроти столу, буркотливо порався з посудом, поруч стояла порожня миска, ще на дощечці лежала величезна, очищена від луски риба. Тих, хто увійшов до кімнати, він зовсім не помітив, продовжуючи невдоволено бурчати. Потім хлюпнув у миску води, та почав розвертатися до них. Рита ж тим часом невідривно дивилася на велику рибину, подумки її вже приготувавши.

– Рижух, я тебе вже обожнюю, – дівчина задоволено сплеснула руками. Поруч з нею скромно тупцювала домовідка. – А у нас на обід рибка буде, так?

– Ось бачиш, я про них думаю, піклуюся! Цілу рибину до будинку притяг, а от ви ... – Розвернувшись повністю, домовід різко замовк, різко закривши рота. Риті навіть здалося, що в нього почало сіпаються око.

Від подиву домашній дух плескав очима, обурено відкриваючи і закриваючи рота, а миска зрадливо вислизнула з його рук. Мить і воно стукнулася об підлогу, розбризкуючи свій вміст у різні боки, а потім зовсім перекинулася, остаточно розливаючи воду на підлогу.

– Ти, кого в хату притягла!? – заголосив Рижух. – Зрадниця! Тобі, що мене мало? – ображено насупився дух.

– Не намовляй на мене! Я взагалі тут не до чого! Вона сама прийшла, – тим часом Рита задумливо дивилася на воду, що швидко розтіклася по підлозі. – Щось мені це все нагадує, – приречено зітхнула дівчина.

– Що значить тебе замало? А до чого тут ти взагалі? Ти прив'язку на неї не робив! Нічия вона була коли я прийшла! – негаючи часу вступила в розмову Рижуня, тупнувши сердито ніжкою. – А от тепер моя буде!

– Загалом, мабуть знайомтеся. Рижуня, – Рита, потягла за руку домовідку, ставлячи її перед собою. – От оце Рижух. Ви тут самі між собою розбирайтеся, гаразд? А я мабуть надвір піду. У мене там рослини, за якими Аерон доглядати велів. Коротше справи в мене! Невідкладні!

Побачив, як починає злитися і ображатися Рижух, Рита підштовхнула Рижуню трохи вперед до нього, а сама швиденько пірнула у бік вхідних дверей, буквально вибігла з дому, швиденько зачиняючи за собою двері.

– Сподіваюся, домовляться, – вона присіла на поріг, озирнулася назад. В цей час у будинку щось брязнуло, а потім пролунали тоненькі верески. – Або будинок рознесуть, або один одного покалічать, – зітхнула Рита.

Так вона просиділа хвилин п'ятнадцять. У цей час у хаті стукали, верещали і гриміли. Потім за мить все підозріло затихло. Рита посиділа ще хвилин десять, прислухаючись, але тиша не порушувалася. Зітхнула, дослухалася до простору, як її вчив шаман. Простір навколо неї на диво був спокійним. Потім ще трошки посидівши, вирішила, що варто таки піти подивитися, що з будинком, та як домовіди між собою домовилися. Насправді вона була впевнена, що вони врешті решт домовляться, але от яка буде ціна шкоди від цих домовленостей, адже обидва як на підбір шкідливі! Рита встала, розвертаючись до дверей, але відчинити її не встигла.

Двері відчинилися самі, з домівки вийшов занадто задоволений Рижух. Він мовчки плюхнувшись, на те саме місце, де до цього сиділа Рита.

– Ех, гарна, Рижунька. З характером, та на роботу швидка! – мрійливо почухав руду маківку дух.

– Будинок цілий? – присіла поряд з ним Рита.

– Ображаєш, господиня, – усміхнувся Рижух. – Все знову відновлено, вимито, очищено, їжа вариться та смажиться. Ех, був би я молодший, позалицявся би до такої домовідки.

– Ти їй, між іншим, подобаєшся, – здала з головою свою нову подругу Рита. На душі стало дуже тривожно і вона подивилася на хвіртку. – Де, до речі, моя домовідка зараз?

– За тканинами пішла та іншим швейним приладдям. Вона майстриня чудова, швиденько справить одяг тобі, та Аерону. Господар теж вже зовсім обносився, – Рижух на хвилинку замислився. – А я їй, справді, подобаюся?

– Справді. Вона сама мені про це сказала. Так що більше впевненості в собі мій маленький друже і будуть в вас маленькі домовідики, – Рита підвелася, глянула на Рижуха.

Той сидів як задоволений, ситий, рудий кіт, що об'ївся сметани.

– Ось тільки, що вона знайшла в тобі? Ти справді вже пень трухлявий, – Рита намагалася не розсміятися, підсмикуючи домовіда.

Потрібно було бачити, як змінюється вираз його обличчя. Спочатку злізла задоволена усмішка, з'явилася розгубленість, потім на його обличчі прочиталося усвідомлення, що з нього жартують.

– От же гостра на язик! – насупився Рижух.

– Та жартую я, жартую, – Рита знову перевела погляд на хвіртку, на душі зовсім не спокійно. – Ти краще скажи, Аерон не говорив коли повернеться?

– Я йому, що дружина, щоб мені звітувати? – повернув їй шпильку домовик, навмисно зробивши акцент на слові «дружина».

– І хто з нас тільки гострий на язик? – Рита повільно пішла до хвіртки.

Рижух підвівся, прямуючи слідом за нею.

– Ти чого туди плетешся? Вже забула, чим минулого разу це закінчилося? – незадоволено промовив він свердлячи її спину.