Кохання не залежить від нашої волі. ..

Любов виникає з любові; 

коли хочу, щоб мене любили,

 я сам перший люблю. 

(Григорій Сковорода)

***

Дівчина волала і відійшла в сторону. Але все ж повернулася, щоб подивитися на того хто так її налякав.

Її очам зустрівся чоловік років тридцяти п'яти або і сорока. Він був набагато вищий за неї і мав світло-русе волосся. Далі одразу ж кидалися незвичні та дуже рідкісні зелені очі.

 Одягненим був чоловік у білий в'язаний светр та звичайні джинси. Дівчина подумала, що це той хто доглядає за будинком і потихеньку заспокоїлася.

-Ви, Любов Романівна?-першим обізвався незнайомець.

-Так,а ви хто?-на всяк випадок уточнює.

-Я Андрій Миколайович,ми з вами домовлялися про зустріч,-змушує ще раз пережити шок своїми словами дівчину.

-Але ж зустріч має відбутися лише завтра?-недовірливо продовжує Любов.

-Так,але плани дещо змінилися. Вас це влаштовує?-спокійно відповідає він.

-Звісно. Перейдемо одразу ж до справи?-вибудовує кордони Любов.

-Можна й так. Давайте, пройдемося до вітальні,-показує в сторону Андрій.

Далі вони чемно йдуть до просторої кімнати. З меблів там лише стіл,чотири дерев'яних стільців та великий камін біля якого розмістився крихітний диван.

Чоловік допомагає сісти дівчині. Вона усміхається цьому жесту та подумки хмуриться.

Про спокійний Новий рік можна забути. Вона ще сьогодні поїде назад додому. Лячно уявити, що зараз тільки коїться на дорогах.

А якщо все виявиться даремно,то це буде просто "чудово". Новий рік розпочнеться,як ніколи.

На столі вже лежали документи,які вона подала на розгляд. Її примірник залишився у одній з сумок,але вона його не потребувала. Оскільки, фактично жила своїми проектами.

-Якщо чесно,то я вражений вашою роботою. Мені сподобалося рішення щодо певних недоліків місцевості,а також те,як детально ви все продумали. Тому, навіть до нашої з вами розмови, я готовий був вас найняти,-вкотре шокував Андрій.

-То чому я тут, якщо вам все сподобалось. Чи все-таки є певні моменти?-Люба ніколи не вірила у те, що щось можна отримати так легко.

-Я хотів дізнатися,яка ви людина. Не звик мати справу з тими людьми, що мені не приємні,-відкладає в сторону документи.

-Мені зрозуміла ваша позиція. Але якщо ми вже почали все так відверто,то я озвучу свою. Робота в мене завжди на першому місці і я не звикла її змішувати з особистим життям,-сказала,як відрізала.

-І ніхто вас до цього не змушує. Мабуть,на сьогодні все. Можете спокійно йти і облаштовуватися. Ваша кімната на другому поверсі перша зправа,-з легкою усмішкою вказує Андрій.

-Не розумію..я маю тут ще залишитися на ніч?-примружує очі Любов.

-А як ви хотіли по-іншому. Завтра юрист привезе договір і якщо він вас влаштує,то ми його разом підпишемо. Потім одразу ж поїдемо на місце будівництва і розпочнемо перший етап. Чи ви маєте якісь інші плани?-підіймає брову Андрій.

-Ні, звісно,-вдає, що не шокована.

-Чудово. Якщо ви не проти,то спускайтеся,коли будете готові. Все ж Новий рік і ми можемо скласти одне одному компанію, коли доля звела нас разом у цей день,-слова Андрія прозвучали трішки дивно.

-Я не проти,-чомусь погодилася Любов і досить швидко.

Важко було зізнатися,але її зацікавив цей чоловік. Він був не таким,як інші замовники, яких вона зустрічала.

Ніхто раніше не намагався заглянути не тільки в її екскізи,але й в душу. Тому,вона поспішила розібрати речі.

Хвала,взяла їх багато на всякий випадок. Проте, якщо вони тут застрягли надовго,то всеодно доведеться щось докупляти.

Хоча контракт, можна сказати,вже в її кишені,а гонорар там вражаючий.

Дівчина вже хотіла йти вниз,але зупинилася перед дзеркалом. Макіяж був в нормі,але чомусь захотілося його зробити яскравішим.

Може ще й переодягнутися у щось менш ділове. Хвилин п'ять пішло на вагання.

Вона так і не наважилася зробити задумане. Просто тому, що не хотіла показати свою зацікавленість.

Все ж вони з ним одразу ж окреслили суто робочі відносини...