Глава 3: Корсети, змови та дзеркальні щити

Глава 3: Корсети, змови та дзеркальні щити

​Ранок перед балом у маєтку фон Кроу нагадував облогу фортеці, де замість гармат використовували щипці для завивки волосся, а замість пороху — хмари дорогої пудри з Аркадії.

​— Міро, якщо ти ще раз спробуєш підпалити цей корсет, я попрошу Аю прив’язати тебе до манекена, — спокійно промовила Флемма, не відриваючи погляду від дзеркала, де Гільда намагалася приборкати її золотисті пасма.

​— Емо, він тисне мені на саму душу! — прошипіла Мірея, затиснута в обійми темно-синього оксамиту. — Як я маю творити магію, якщо я не можу навіть вдихнути, щоб вилаяти Веларіса?

​Айкана, яка сиділа на підвіконні й з ідеальною точністю підкидала в повітрі маленький кинжал, коротко кивнула:

— Дихання — це основа бою, Міро.

— Але етикет Гліфу — це теж бій.— промовила Ема — Просто замість сталі ми використовуємо посмішки. До речі, про посмішки... Кажуть, принца Алістера особисто просила твоя тітка Елоїза, щоб саме ти, Ая, супроводжувала його сьогодні.

​Кинжал Аї на мить завис у повітрі, перш ніж вона перехопила його за лезо.

— Елоїза надто піклується про мій «соціальний розвиток», — безпристрасно відповіла руда Майстриня. — Принц — непоганий стратег, але він занадто багато розмовляє про державний борг під час вальсу.

​— Зате він надійний, як скеля, — Ема хитро примружилася, ігноруючи чергову шпильку, яку Гільда встромила в її зачіску. — Не те що деякі Маркізи, які зникають у тінях Канцелярії, щойно запахне відповідальністю.

​Міра миттєво впіймала цей тон.

— О, ми нарешті згадали про Еліаса? Я вже почала думати, що він став привидом Логосу. Що, Емо, серце досі збивається з ритму, коли чуєш аромат його «шпигунських» парфумів?

​Ема демонстративно відфиркнулася, вивчаючи свої нігті:

— Мені абсолютно байдуже, в якому кутку Канцелярії він плете свою павутину. Сьогодні я йду з Теріаном. Він принаймні знає різницю між щирим компліментом і шпигунським маневром. До того ж, Теріан обіцяв показати мені нову схему резонансних фільтрів прямо на звороті програми танців. Це набагато романтичніше за обіцянки Вейна.

​— Ну звісно, — Міра засміялася, нарешті змирившись із корсетом. — Магічні формули — це пік романтики для нашого «сонечка».

***

​Вечеря перед виїздом була тихою, але наелектризованою. За столом панував дух єднання, який так дбайливо вирощували стіни цього дому. Малий Лу, засинаючи над тарілкою, все одно намагався тримати спину прямо, як вчив батько.

— Лу, лицарі не сплять носом у запіканці, навіть якщо ця запіканка — стратегічний запас Аркадії, — Міра лагідно штурхнула хлопчика в плече, допомагаючи йому вирівнятися.

​Лу здригнувся, моргнув і серйозно подивився на свій порожній кубок:

— Я не сплю, Міро. Я... я вивчаю тактику противника. Просто заплющив очі, щоб краще чути їхні думки.

​— О, то ти вже навчився чути думки картоплі? — усміхнулася Ема, простягаючи руку, щоб поправити йому серветку. — І що ж вона каже?

​— Каже, що Гільда додала забагато мускатного горіха, — пробурмотів малий, викликавши тихий сміх навіть у незворушної Аї.

​Айкана, яка до цього моменту зосереджено вивчала відображення свічок у своєму ножі, раптом підняла погляд на дівчат:

— Насправді Лу правий. Тиша — це найкращий час для спостереження. Міро, сьогодні на балу буде забагато очей. Аристократи Гліфу будуть на своїй території, наче павуки у центрі зали.

​— Нехай плетуть свої сіті, — Міра різким рухом відсунула тарілку, і її очі на мить спалахнули густим чорним блиском. — Я сьогодні не муха. Я — гроза, яка ці сіті розірве. Але Ая права: нам потрібна не лише сила, а й... — вона зробила паузу, дістаючи з-під столу невелику оксамитову скриньку, — невелика страховка.

​Мортімер, який досі мовчки спостерігав за молодим поколінням, кашлянув, привертаючи увагу. Його погляд зупинився на скриньці, а потім перевівся на Міру. В цьому погляді не було сумніву — лише мовчазне очікування того, що саме його "аномальна" донька вигадала цього разу.

​— Міро, — сухо промовив герцог, — сподіваюся, твоя «страховка» не змусить королівську варту оголошувати стан облоги через п’ять хвилин після нашого приїзду?

​— О, ні, Мортімере. Це буде набагато витонченіше. Це те, що ми з Теріаном називаємо «тихою відповіддю» на гучні претензії.

​Вона відкрила скриньку. На м'якій підкладці лежали п'ять браслетів — витончені, майже невагомі обручі з дивного темного металу, що здавався живим. Кожен з них мав матову поверхню, яка, здавалося, затягувала в себе світло свічок, не відбиваючи його назад.

​— Це «Дзеркальні Щити», — промовила Міра, і її голос став низьким, майже ритуальним. — Теріан вирахував ідеальну геометрію рун, а я... я наповнила їх іскрою Повітря для «Повороту».

​Вона піднялася з місця, підходячи спочатку до Мортімера. Герцог мовчки простягнув руку. Коли холодний метал торкнувся його зап'яску, по кімнаті прокотилася ледь помітна вібрація, від якої полум'я свічок на мить синхронно нахилилося вбік.

​— Кожна іскра ворожості, спрямована на вас сьогодні, — продовжила Міра, застібаючи замок, — кожен магічний тиск чи навіть просто недобрий намір не просто зупиниться. Він повернеться до того, хто його послав. Ви відчуєте лише легкий холодок, наче повз пролетів нічний метелик. А ваш кривдник... що ж, він отримає власну отруту в подвійному обсязі.

​Вона по черзі обійшла всіх: Теріана, який зустрів її впевненим кивком співавтора; Ему, чиї очі захоплено заблищали від розуміння складності механізму; Аю, яка лише коротко перевірила, чи не заважає браслет руху зап'ястя для миттєвого удару.

​Останнім був Лу. Хлопчик виставив ручку, наче справжній лицар, що приймає нагороду.

— Це зробить мене невидимим для ворожих чаклунів? — пошепки запитав він.

​— Це зробить тебе недоторканним, маленька іскорко, — Міра ніжно притиснулася чолом до його лоба. — Поки ти в цьому браслеті, ніхто не зможе тебе загасити.