Володарка острова Мрій. Проклята принцеса

Розділ 11. Сімейна рада

Батько говорив, а я відчувала, як земля вислизає у мене з-під ніг. Його слова обрушилися, немов холодна злива: через мене постраждала не тільки моя мама, але й мама Еміна!

Серце стиснулося, ніби його обхопили крижаними пальцями. Чи знає Емін? Ні, звичайно, ні. Інакше хіба дивився б він на мене так, ніби я — його сонце? А я... як мені тепер жити з цією правдою? Чи маю я право на щастя поруч з тим, чиє дитинство я мимоволі зруйнувала? І що подумає його батько, якщо ми з Еміном вирішимо відкрити свої почуття?

Все, що здавалося таким простим, тепер перетворилося на заплутаний клубок з провини і страху. Якщо чесно, я проклинала той момент, коли дізналася цю гірку правду.

Думки кружляли в моїй голові, немов осіннє листя в бурю, залишаючи гіркуватий присмак болю. Як тепер дивитися в очі Еміну, знаючи, що я — причина його дитячих сліз? Я тонула в цьому вирі самобичування, коли в кімнату влетіла Міллі, сяюча, наче сонячний зайчик, з підносом сніданку і пропозицією, від якої не можна було відмовитися:

— Ваша Високосте, ходімо інспектувати майданчики! Ви навіть не уявляєте, як там гарно! — Я натягнула посмішку, хоча всередині все тремтіло від напруги.

— Чудова ідея, зараз буду готова! — відповіла, намагаючись звучати бадьоро. Але моя помічниця з її чіпким поглядом явно щось відчула, хоч і не подала виду.

Я швидко проковтнула тост з джемом, натягнула зручний плащ і вирушила з Міллі оглядати нові майданчики. Роботи там вже завершилися, і через пару годин вони мали ожити, зустрічаючи перших гостей турніру. Легке хвилювання лоскотало нерви — все ж таки це реальність, а не сон, але я сподівалася, що все пройде чудово. Особливо з батьком, який буде стежити за турніром з самого початку, немов яструб, готовий помітити будь-яку дрібницю.

Але на зворотному шляху доля підкинула мені випробування, від якого серце завмерло. Емін! Він йшов назустріч, і його посмішка засліпила мене. Зазвичай я танула від цього погляду, але зараз? Зараз в грудях оселився холодний страх.

— Добрий день, Ваша Високосте. Знайдеться пара хвилин? — запитав принц, стримуючи себе при моїй супутниці, але його очі сяяли так, що я ледь не забула, як дихати.

 І як же боляче було знати, що ця щира радість може згаснути, коли він дізнається правду про смерть своєї матері... Ні, я не могла розповісти йому зараз! Не перед турніром!

— Вибачте, Ваша Високосте, я страшенно зайнята, — вичавила, натягнувши серйозну маску. Але вона, схоже, тріснула під його поглядом.

— Лише кілька хвилин, благаю, — голос коханого був м'яким та майже ласкавим.

І я ледь не закричала: «Емін, я не можу!» Але, щоб не видати себе перед Міллі, пробурмотіла:

— Гаразд...

Ми відійшли за розлогі дерева, де нас сховала їхня тінь, і Емін одразу потягнувся до мене, щоб поцілувати. Але моя рука злетіла, зупиняючи його, немов бар'єр.

— Ні! — голос затремтів, а сльози вже пекли очі, готові вирватися потоком.

— Лія, що сталося? — хлопець дивився на мене з тривогою, намагаючись зловити мій погляд, ніби шукаючи в ньому відповіді.

— Скоро ти про все дізнаєшся, — прошепотіла, стримуючи ридання. — Прошу, просто йди. Залиш мене зараз, щоб потім... щоб потім не було так боляче.

Я розвернулася і майже побігла до маєтку, аби тільки не бачити його розгубленого обличчя. Краще так, ніж пережити момент, коли мій милий сам відвернеться від мене, дізнавшись правду.

Повернувшись, я застала батька за «допитом» Стефанії, моєї «заміни». Він випитував у неї подробиці, перевіряючи, як на старій добрій королівській аудієнції. Ох, знайома картина! Не вистачало тільки бабусі для повного комплекту... І ось, немов за сценарієм, вона впливла у кімнату з підносом, від якого йшов запаморочливий аромат свіжого печива. Ну все, тепер точно всі в зборі! Я плюхнулася в крісло, готуючись до довгої вистави, в якій будуть «катувати» Стефанію, але... сюрприз! Допитувати почали мене!

— Лія, дитино, не хочеш розповісти, як ти до такого додумалася? — почала бабуся з хитрою посмішкою. Стоп, що?! Хіба батько не пояснив їй все минулого разу? Я подивилася на них — на батька, на бабусю, на Стефанію, — і зрозуміла: вони реально націлилися на мене!

Я знизала плечима і, глибоко зітхнувши, почала свою історію. Розповіла, як мене намагалися обдурити за допомогою талісманів, як я зважилася прикинутися хлопчиком-посильним і як підбирала дівчат собі на заміну, і навіть як ми з Міллі додумалися зайнятися торгівлею на турнірі. Родичі слухали, затамувавши подих, лише зрідка задаючи питання, щоб уточнити деталі. А коли я закінчила, батько раптом підвівся, не кажучи ні слова, і попрямував до дверей.

— Ти куди? — вирвалося у мене. Всі в кімнаті повернулися до мене, а король, обернувшись, кинув:

— Йду знайомитися з майбутнім зятем.

— Яким ще зятем?! — я округлила очі, вдаючи повне здивування. Але це тільки розсмішило батька та бабусю.

— Лія, онучко, ти думаєш, ми сліпі? — бабуся хитро примружилася. — Спільні сни бувають тільки у пар...

— Але ми тоді навіть не були знайомі! — перебила я, відчуваючи, як щоки починають горіти.

— Були, сонечко, були, — посміхнулася вона. — Маленький принц бачив тебе ще крихіткою, і вже тоді між вами простягнулася тонка, але міцна нитка. А твоя сила... Думаєш, я не знаю, за яких обставин могла бути зірвана така потужна печатка?

Я почервоніла до коренів волосся, а батько, схоже, тільки зараз усвідомив, про що йдеться. Його обличчя потемніло:

— Я вб'ю його!

— Ні, тату, ні! — я підхопилася, готова захищати Еміна. — Це все я, я сама!

— А ну досить! — спокійний, але твердий голос бабусі зупинив нашу суперечку. — Це їхня дорога, Ельдаре. Не тобі заважати дітям знайти своє щастя.

— Але вона моя дочка! І до того ж принцеса! — Цого Величність все ще намагався сперечатися, але його мати лише посміхнулася.

— Невже? А нагадати, з якої новини почалося моє знайомство з невісткою? — батько густо почервонів і похитав головою, явно здаючись.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше