Глава 27 Видіння

Юлія потроху оговталася і намагалась знайти логічне пояснення нещодавнім подіям. Найперше, що спадало на думку - вони разом із Кейсі ледь не стали жертвами відчайдушного пограбування. Зухвалий грабіжник слідкував за Юлією і добре знав, що господарка квартири мешкає сама, тому без остраху увірвався до її помешкання. 

Насправді тверезо проаналізувати бодай щось було важко. У виснаженій свідомості час від часу спалахували окремі уривки останніх подій, що вперто не хотіли складатися в єдиний пазл.

— Цей чоловік приходив через мене, — опустивши сумні очі мовив Кейсі, забравши із плити гарячий чайник.

— Але навіщо?! — з подивом запитала Юлія, тримаючись за голову, яка ще й досі гула.

Кейсі вагався із майбутньою відповіддю, хоча сам звісно чудово усвідомлював, яку мету переслідував Нюхач. Хлопець обережно залив окропом чайні пакетики, що давно чекали свого часу на дні порожніх чашок і повернувши чайник на місце, сів навпроти Юлії.

— Цей чоловік найманець, — розпочав Кейсі, намагаючись уникати слова «вбивця». — Я гадаю хтось не хоче, аби мої друзі отримали допомогу.

— Відколи перебування в іншій країні стало злочином? Хіба що твій друг нелегально потрапив до неї, але у такому разі це справа поліції, а не психів на кшталт того страшного чоловіка, — зауважила дівчина.

— Напевно, що так, — погодився Кейсі. — Я не знаю, як це довести, але він лише допоміг не байдужій мені людині, натомість сам потрапив у халепу. 

— Я вірю. Пробач не можу зараз нормально думати, зовсім, — відверто мовила Юля. — За тиждень в мене відпустка, але до завтрашньої роботи я геть не готова.

— Хтось може тимчасово виконати її за тебе? — щиро запитав Кейсі. 

— Якщо зможу домовитися заздалегідь, гадаю запланований відпочинок розпочнеться дещо раніше, — відповіла Юлія.

Наступна година минула за чаєм з печивом. Нещодавні події, що радше нагадували жахливий сон не відпускали Юлію, втім зважаючи на всі обставини навряд могло бути інакше. Намагаючись розрадити дівчину жартівливими розповідями із власного дитинства, Кейсі з острахом продовжував чекати допиту щодо країни у якій він народився. Юля усміхалась, але поки ні про що не запитувала. Хлопець відчував - його нова знайома боїться повернення дивака. 

— Він більше не прийде сюди, ніколи, обіцяю, — раптово мовив Кейсі.

Хлопець не брехав. Згідно з легендою про Нюхача у разі провалу він не мав права вдруге повертатися до свого завдання. Кейсі справді вірив, що найманець більше не потурбує їх з Юлею. Напевно це був чи не єдиний випадок, коли Нюхач зазнав невдачі, але на жаль у світі Кейсі не бракувало тих, хто був ладен прийняти замовлення на вбивство.

Юлія невпевнено кивнула на знак довіри, беручи до рук мобільний телефон. Зважаючи на добрий характер і відповідальне ставлення до роботи, питання щодо лікарняного було вирішено. Юлія, що жодного разу не відмовляла у проханнях колег, щодо заміни, могла цілковито розраховувати на їх розуміння.

Насичений день забрав чи не всі сили і як тільки голова дівчини торкнулася подушки, сон впевнено узяв своє. Кейсі натомість лишився сидіти за столом, поринувши у спогади…

Передбачення, що вкотре за життя врятувало хлопця від сумних наслідків було родом саме з дитинства. Ще хлопчиком, Кейсі почав бачити дивні видіння, а саме події, які невдовзі мали трапитися. Зазвичай вони стосувалися його знайомих, або ж власне самого Кейсі. Здається йому було не більше десяти років і саме тоді незрозумілі спалахи у підсвідомості завітали до нього вперше.

Кейсі сидів на зеленій галявині, споглядаючи у вранішнє небо. Шлях до річки був не близький і тому безтурботний хлопчик вирішив трохи перепочити. Холодна роса навряд дозволила насолодитися відпочинком, тому Кейсі завбачливо перевернув відро для майбутнього улову, перетворивши його на імпровізований табурет. 

Поруч лежала вудочка і зважаючи на це погожий ранок мав виявитися пречудовим. Кейсі обожнював рибалити й за першої ліпшої нагоди прямував до ставка, аби повною мірою насолодитися єднанням з природою. Непідробне бажання чимдуж дістатися водойми змусило Кейсі не засиджуватися. Хлопець підвівся і взявши до рук вудочку та відро продовжив свою мандрівку. 

Невдовзі маленький рибалка дістався стежки, що пролягала крізь бір і мала вивести його прямісінько до річки. Він майже подолав більшу частину шляху, аж раптом почув, як десь неподалік хтось жалібно скавчить. За кілька секунд все стихло, а вже за мить протяжне скавчання пролунало з новою силою. Хлопчик міг вдати, що не чує тривожних звуків, але тоді б це був не Кейсі. 

Підійшовши ближче, малий побачив двох хлопців, що регочучи по черзі пхали ногами невеликий хутряний мішечок. Подивившись уважніше, серце Кейсі на мить замерло. Під ногами хлопчаків, скрутившись кільцем жалібно скавулів маленький пес. Малі садисти не били сильно, штовхаючи бідолашне щеня одне до одного неначе м'яч. 

— Припиніть! — не втримався Кейсі.

Незнайомці враз зупинилися, спрямувавши хижі погляди у бік відчайдуха.

Кейсі з дитинства не любив бійок. Якщо справу можна було владнати розмовою - цей варіант здавався йому найліпшим, але схоже влаштовував не всіх…

За кілька секунд навпроти малого рибалки зупинився один із незнайомців і без зайвих слів вихопивши довгу вудку з рук Кейсі, вправним рухом переламав її через коліно. 

Зламане навпіл вудилище безпорадно впало на землю, втім для Кейсі все лише починалось.

— Зібрався порибалити? Тоді плати! — посміхнувся хлопець і в очах його промайнули злі вогники.

Кейсі поглянув на щеня, котре безжально притис до землі другий зі страшних дітлахів. Цей хлопець здавався старшим за свого поплічника та виглядав ще більш навіженим. 

Про спробу домовитися годі було думати, але навіть за нагоди компромісу, шукати мирних шляхів з нелюдями Кейсі видавалося гидко. 

Не чекаючи продовження цькувань, малий рибалка щосили вдарив свого опонента ногою у живіт. Хлопець на мить зігнувся від болю і незчувся, як кулак Кейсі врізався йому в обличчя. Хапаючись долонями за розбитий ніс, супротивник тимчасово зупинився, втім другий з малих садистів вже мчав на допомогу.