Глава 14 Провулок

Яскравий блакитний спалах розсіяв темряву одного зі столичних провулків. З'явившись раптово, магічний портал так само швидко зник, лишивши на порожній вулиці чоловіка у шкіряній куртці. 

Свого часу, Кейсі доводилося бувати у світі Олексія, але відтоді минуло чимало років, через що місто скоріш за все зазнало суттєвих змін.

У найближчі кілька днів, Кейсі планував залагодити неприємності, що неочікувано звалилися на голову нового знайомого Віллоу. Увібравши в себе найважливішу інформацію та спогади Олексія, він мав намір зв'язатися з його друзями, а заразом й відвідати місце роботи хлопця. Питання з поліцією, щодо спаленої автівки, також не мали зостатися без уваги, проте існувала головна проблема, що не давала Олексієві можливості повернутись до свого звичного життя.

Загадковий переслідувач, безумовно не дасть хлопцеві спокою, отже зараз найважливіше усунути цю перепону і пробувши у столиці кілька днів, впевнитись, що енергетичний слід Олексія назавжди втрачено для представників темних.

Кейсі залишив провулок і попрямував вздовж проїжджої частини. З часів, відколи він бував тут востаннє дійсно багато чого змінилося. Кількість автівок примножилась в рази, а на противагу дев'ятиповерховим будинкам «виросли» новобудови. У якусь мить, Кейсі здалося, що змінилися й самі перехожі, котрі поспішаючи в справах у більшості своїй не помічають нічого, крім власних клопотів, зачаровано вдивляючись в екрани телефонів. Життя безумовно пришвидшило темп, лишаючи містянам усе менше часу, аби по-справжньому ним насолодитися, не впустивши з увагу найголовніше.

За цими думками, Кейсі звернув до ще одного провулку. Карта, що з'явилася у його підсвідомості, неначе сучасний навігатор вела новоприбулого гостя до помешкання Олексія. Батьки хлопця ще не мали повернутися з відпочинку, проте вартувало дізнатися, чи відомо сусідам що-небудь стосовно згорілої автівки та подій в орендованій квартирі.

Роздуми Кейсі перервав ліхтар, що блимнувши кілька разів, схоже надовго згас, лишивши самотній провулок у напівтемряві. Хтось наближався…

Невидимою картою стрімко рухалася чорна крапка, що спритно віднайшовши найближчі шляхи, прямувала назустріч Кейсі.

За кілька секунд, чоловік у чорному вже стояв на протилежному кінці темного провулка. На цей час задум Кейсі діяв, переслідувач не поспішав атакувати, отже відчув, що перед ним перебуває жива істота. У випадку з ілюзією, чоловік у чорному навряд вдавався б до своїх гіпнотичних здібностей, без зайвих слів знищивши бездушну копію.

— Стій на місці, — мовив переслідувач. 

Тихий голос лунав у самісіньких вухах Кейсі, втім даний напад на нього не діяв. Хлопець завмер, але зробив це за власним бажанням. Правиця повільно опустилася до кишені шкіряної куртки, затиснувши у долоні уламок блакитного кристала, який Кейсі приберіг для особливого випадку.

Чоловік в чорному не квапливими кроками рушив до Кейсі й вже за мить стояв навпроти своєї майбутньої жертви.

— Де вона? — наразі м'який голос переслідувача спонукав до покори, а чорні очі пильно вдивлялися в обличчя заціпенілого хлопця.

За відповідь темному послугував швидкий, колючий удар в праву частину живота. Переслідувач миттєво схопився за вражене місце, із якого неначе з пічної труби, повалив чорний дим. Втім радіти було зарано. Вже наступної секунди, чоловік в чорному навідмаш вдарив Кейсі у щелепу. 

Враховуючи надлюдську силу навіть цього, здавалося не занадто сильного удару  вистачило, аби хлопець втративши свідомість повалився на землю.

За інших обставин переслідувач неодмінно довів справу до кінця, прикінчивши Кейсі. Втім отримавши поранення магічним кристалом, час  для нього йшов на секунди. Залікувати подібну рану у світі Олексія було практично неможливо, принаймні самотужки. Безумовно Кейсі було викрито, Олексій аж ніяк не міг роздобути та використати магічний предмет. Чоловіку в чорному не лишалося нічого іншого, як зробити крок назад, провалившись у темний портал, що миттю раніше виник за його спиною, лишивши непритомного Кейсі лежати посеред темного провулка.

В цей час Віллоу та Олексій навіть не підозрювали у які неприємності втрапив їх добрий друг. Власні клопоти змушували прискорюватися і Віллоу обережно дістала назовні вміст скрині.

Ніжно-блакитна прозора сфера, виконана з надміцного магічного скла і справді зачаровувала погляд. Всередині неї поволі розтікалися спокійні річкові хвилі, що за мить перетворилися у невелику водоверть. На тихій воді лісових озер витанцьовували дрібні краплі дощу, а швидкі струмки спритно ковзали сірим камінням. Дивовижні картинки зникали, поволі змінюючи одна одну. 

Спокійний ранковий дощ раптово перетворювався на бурхливу зливу. Ледь помітні кола на воді вмить перевтілювалися у високі хвилі, нагадуючи про різні прояви водної стихії.

— Нам час! — рішуче мовила Віллоу.

Відверто кажучи, Олексій і сам охоче залишив би це місце. Можливо у світлий час доби будинок Грети створював відчуття затишку, проте зараз лишатись тут бажання не виникало.

Аби не гаяти часу, поки Віллоу ховала магічну кулю до своєї сумки, Олексій вирішив визирнути у вікно. Необхідно було переконатися, що дивна істота все ще не становить загрози. Пістолі, котрі надавали Олексієві додаткової впевненості наразі були розрядженні. Незадовго до свого перевтілення, Кейсі повернув зброю хлопцеві. Доречно було б перезарядити їх, але Олексій вирішив ризикнути й озброївшись срібним ножем обережно підійшов до вікна.

На лісовій траві, міцно оповите магічним павутинням, нерухомо лежало тіло Опудала. Чи дійсно воно ще й досі перебувало у непритомному стані, або лише прикидалося, Олексієві було невідомо. Проте виходити на двір з метою перевірки бажання не виникало.

Віллоу також не гаяла часу і пильно поглянувши на багаття каміну, змусила вогонь згаснути. Мініатюрний дощ, що на кілька секунд розпочався прямісінько над полум'ям залишив від нього лише залишки диму. Подібна магічна дія практично не залишала по собі сліду, на відміну від створення мандрівного порталу. Власне питання переміщення, наразі найбільше хвилювало Олексія. Судячи з місця куди вони потрапили, вибратися звідси крізь безкраї лісові хащі, які зі слів Кріса були сповнені дивних і вочевидь небезпечних істот здавалося не ліпшою ідеєю.