15 глава, Дарина, Андрій

День народження Андрія

Даринка.

Новий Рік пройшов цікаво, знайомство з друзями Андрія, веселі посиденьки та розмови. Загалом мені все сподобалось. Але єдине я пішла спати раніше за всіх... ну, як пішла. Після двох випитих келихів вина мене розмарило, що сидячи у кріслі й заснула. Цікаво, а, що було після того, як я заснула? Скільки вони ще сиділи?

Я прокинулась у ліжку, вкрита ковдрою, а біля мене лежить Андрій та голосно сопить. Через це, мабуть, я й прокинулась. Схоже, що прокидалась вже, тому й сон був чутливий. Я встала з ліжка та підійшла до дзеркала яке висить на стінці. У ньому можна роздивитись себе повністю, адже дзеркало зі стелі та до самої підлоги. У дзеркалі я побачила себе таку сонну, макіяж майже весь залишився на подушці, тому на обличчі його майже немає. І одягнена не у сукню, а в якусь футболку. Схоже, що Андрій мене переодягнув, а я цього навіть не відчула. Я завжди сплю глибоким сном, що можу й не чути, що відбувається навкруги. Тому й не здивована, що я не у сукні. Але питання, а що це за футболка? Довго думати не стала, бо вирішила піти прийняти душ, щоб освіжитись, бо відчуваю себе якоюсь брудною. Зайшла у ванну кімнату, що між однією кімнатою та другою. Замкнула і перші й другі двері, щоб ніхто не увійшов та роздивилась ванну кімнату. А вона така нічого, красива. Все, що треба, є. І ванна, і душ і туалет та з двома умивальниками. Я вирішила прийняти душ та вмитись, тому перше, що зробила так це вмилась, а вже після прийняла душ. Одягла цю футболку, яка була на мені. Ще я брала з собою лосини, тому одягла також їх. А після розібралась з волоссям, розчесала його та висушила феном, який на диво тут був. Вийшла з ванної кімнати відчинивши одні й другі двері, я вийшла у кімнату. Подивилась на Андрія. Він лежить розкритий та скрутився калачиком. Я його вкрила та поцілувала у щічку, а він навіть не ворухнувся, бо міцно спить. Після спустилась на перший поверх та зайшла у вітальню. О, Боже, як тут брудно. Ми вчора добре погуляли. Стіл заставлений тарілками, келихами, стаканами та відкритими пляшками алкоголю. Пляшки звісно, що порожні, адже випили все. Я подумала, а чому б мені все це не поприбирати. Почала прибирати та зрозуміла, що роботи багато. Та це й нічого не стільки й прибирала. Я швиденько, ну на скільки це можливо позаносила на кухню все, що було на столі. Витерла стіл, а після почала мити посуд. Швидко його помити не вдалося, бо він був на стільки брудним, що просто жах. В процесі миття посуду, я подумала, коли всі прокинуться, будуть ніякі. Може замовити з ресторану бульйон та сирники? Знаю, що цей ресторан в будь-який день відчинений, тому зробити це буде не складно. Помивши посуд я так й зробила, а саме замовила вісім порцій бульйону та сирників. Знову розставила тарілки та келихи на стіл та почала чекати поки всі прокинуться. Тільки-но сіла на диван аби спокійно посидіти так почула дзвінок свого телефону. Це дзвонить Марина. Я відповіла на дзвінок, це був відеодзвінок.

— Привіт, подруго. З Новим Роком тебе!

— Тебе також

— Як святкування?

— Чудово. Святкувала з Андрієм та його друзями. Та й зараз ми всі в орендованому будинку. Всі ще сплять, а я вже ні. Мене вирубило з двох келихів ігристого вина

— Ну, я не здивована

— А, ти як святкувала?

— Тільки з Максом. У мене дома зробили романтичну вечерю. Посиділи, спочатку грали в карти, а після дивились якісь новорічні фільми. Ось зараз він ще спить

— Ясно. Уявляєш, днями дізналась, що в Андрія та Сашка сьогодні день народження. Андрій сказав, що забув мені про це сказати. Хоча я думаю, що він не хотів цього говорити

— Можливо. Що ж передавай йому вітання. А мені треба йти, бо Макс тільки що прокинувся. Днями подзвоню

— Добре, чекатиму твого дзвінка — я поклала слухавку та почула як дзвонять у двері будинку. Схоже на те, що привезли їжу, я швиденько підбігла до дверей та відчинила їх. На порозі дійсно стояв кур’єр. Він віддав мені моє замовлення та пішов. Я зайшла у будинок та пішла у вітальню, розбирати замовлення. Відкрила пакет та подивилась все привезли чи ні. І так привезли все, що я замовляла. Я поставила тарілочки з бульйоном на стіл, там де ми їли. А сирники поскладала у велику тарілку та поставила посеред стола. Подивилась на годинник. Вже друга дня, а всі ще сплять. Я ж прокинулась о дванадцятій та вже встигла зробити багато справ. Скільки вони будуть ще спати гадки не маю, але й будити я нікого не збираюсь. Не знаю до котрої години вони гуляли. Я сіла на одне з крісел, закинувши ноги на крісло, почала читати повідомлення які мені надіслали всі кому було не ліньки вітати з Новим Роком. Я саме з таких, кому ліньки це робити. Прочитала декілька повідомлень, я почула, що хтось вже на другому поверсі розмовляє. Голоси ледь було чутно, тому не зрозуміло хто саме говорить. А за декілька хвилин у вітальню зайшли Андрій, Сашко та Марк.

— Що тут таке відбувається? — запитав Андрій.

— В якому сенсі? — я встала з крісла.

— Чому тут прибрано і взагалі звідки їжа на столі?

— Ах, у цьому сенсі. Я встала дві години тому. Ось встигла прибрати та їжу замовила, а саме бульйон та сирники

— Молодець — Андрій підійшов до мене, обійняв та поцілував мене у губи.

— Ось кого нам не вистачало на наших святах — сказав Марк

— Що? — запитала з непорозумінням я.

— Марк має на увазі, що ти наша рятівниця. Ми коли так минулого року посиділи, то не знали що й робити. Всім було на стільки погано. А ти все вирішила до того ж не питаючи нічого

За декілька хвилин до нас прийшли всі. Ми сіли за стіл та почали їсти бульйон. Їли всі мовчки, було чутно тільки як ложки доторкались до тарілок.

За декілька хвилин ми доїли суп та сирників половини вже не було. Загалом всі відійшли від важкого стану, так би мовити. Дівчата проявили ініціативу та сказали, що приберуть. І щоб я відпочивала, адже готувала все я. Поки дівчата прибирали мене Андрій повів у кімнату. Ми зайшли у кімнату. І у мене видався момент, щоб запитати, що це за футболка.